valya_zakhabura: (Руда)
Originally posted by [livejournal.com profile] slavar64 at :)
Москва. Зима. Снег. Тридцатые годы. Маленькому мальчику родители купили настоящий футбольный мяч, «Наконец-то дворовые примут меня в свою компанию!» - радостно думал мальчик, выбегая с мячиком на улицу. Началась игра, мяч случайно попадает в окно полуподвального помещения, разбивая его вдребезги. Из подвала выбегает огромный суровый дворник - мужик в телогрейке, шапке-ушанке и гонится за мальчиком. Мальчик убегает и с грустью думает: «Зачем, зачем все это? Зачем нужно было походить на уличного мальчишку, и к чему мне этот футбол? Я же из интеллигентной семьи, люблю читать хорошие книги, и вот нате – убегаю от какого-то дворника с метлой... Сидел бы сейчас дома и читал бы своего любимого писателя Эpнеста Хемингуэя!"
А в это время Эpнест Хэмингуэй пил Мохито c ромом Motusalem, наслаждался умиротворяющим видом моря с холма, где удачно расположилась его усадьба Финка Вихия в Гаване, и думал "Нет, это не жизнь. Никакого героизма тут нет. Народу ничего не нужно. 24 часа в сутки жара, бананы, сахарный тростник и сигары… Сойти с ума. Вот бы сейчас окунуться в изысканную атмосферу прохладного Парижа, встретиться с Жаном Поль Сартром в "Closerie des Lilas" на Монпарнасе в обществе прелестных куртизанок, вдохновляться «зеленой феей» -абсентом и беседами о героическом и прекрасном…"
А в это время Жан Поль Сартр, терзаемый скукой и гордыней сидит в кафе на Монмартре, пьет абсент и думает… «Разврат и пороки буржуазии, грязь и нищета рабочих классов, - о каком нравственном совершенствовании здесь может идти речь? В Париже лишь наиболее концентрируется зло и страдание жизни! Почему же я не в Москве, где холод и снег, не общаюсь сейчас по душам со своим духовным близнецом, Андреем Платоновым – говорят мы до удивительного и внешне схожи! Вот человек, достойный откровенной беседы! К тому же говорят с ним гипнотически интересно, он знает все, что делается в мире литературы, искусства и точных наук!»
А в это время в Москве Андрей Платонов в телогрейке и шапке ушанке гонится по Тверскому бульвару за пионером Васей Аксеновым и думает: "Ох, догоню – прибью!"
valya_zakhabura: (Джек)
Обіцяли за враження від відпочинку розфренджувать але я 1. Плакати не буду. 2. Вважаю цю історію цвкавою. 3. Свобода -в нас, а Острів у них. І 4. Це була моя втілена мрія. Originally posted by [livejournal.com profile] burkiev at Куба, январь 2014, часть 1

Предисловие

Летел на Кубу с некоторой опаской. Не за безопасность, а за то – понравится ли? Про эту страну много разных отзывов, одни – восторженные, «страна вечной сальсы», вторые – что сплошной Советский Союз и бедность.  Опасения не оправдались, отдых удался, а сама Куба оказалась настолько интересной страной, что отпущенного на поездку времени как всегда не хватило на то, чтобы посмотреть все, что хочется. И поэтому – надо бы туда еще раз вернуться!
--1280--DSCN0306

Приезд

Багаж. Добраться на Кубу можно только самолетом, и, скорее всего, с пересадкой. Если вы планируете отдыхать как мы – на яхте, или просто путешествуя по стране, а не сидя на одном месте, то вам мой совет – не берите важных вещей в багаж. Мы летели из Киева через Париж. На пути в Гавану в Париже застрял один чемодан из десяти, а на обратном пути – три. Хорошо, у нас был «запасной день в Гаване», и мы смогли приехать на следующий день за багажом. А если бы яхта сразу отходила? Так что, «Omnia mea mecum porto» - все свое ношу с собой. Берем в ручную кладь, а для багажа оставляем «полезное, объемное, но не обязательное», что не жалко будет бросить до возвращения, если багаж задержится.

Read more... )

valya_zakhabura: (погляд)
ось тут за сценарієм буде війна
або дискотека або полювання
ми зробимо вам отаке блазнювання
де міра провини це міра вина
і з гальбою десь у підвалі гучному
і в джонці по річці де сонце з-за хмар
в квітучих садах у фортеці примар
аби все що несли із рідного дому
струсити й оголиться голосу міць
піском і водою загостриться слово
ви більше не пастирі ви людолови
як вдарить у душу вогонь громовиць

Катарсис за розкладом, кожен герой проходить певні випробування, а хто не пройшов, про того й казок не лишилося.

ти, я

May. 11th, 2013 01:04 am
valya_zakhabura: (Краса)
Ти безмежно прекрасна -це значить без меж
І по-факту ти є - неосяжність.
-Безумовно, я згодна. Умовність, то все ж
Обумовлюють Час і Протяжність.

Безкінечно кохана - то є Назавжди.
Поза сумнівом - то Безсумнівно.
Я шукаю слідів у швидкої води,
та вони не виводять на рівне.

І волосся ріки устеляє мій шлях,
і каміння цілує-кусає,
без упину іду - то весь час на ногах,
чи в дорозі, чи просто триваю.
10.05.13

Це ще один спогад про босоногий 200 метровий похід проти течії кримською гірською річкою :-)
valya_zakhabura: (Мрії)
Помаранчі, кришталь, Гварнері,
На ботфортах дорожній пил.
Ще достатньо сьогодні сили
Для розмов при вогні, у фотелі.

Що примариться уві сні,
Коли випаде келих з рук?
Ви втомилися, mon ami?
Відлунає в кімнатах звук,
І протяжність, і голоси.
Під руками зникає сум.
Може, чаю? -Я принесу!
Краще спи.

Буде ранок, бузок, вітри,
Знову дотики і слова,
І дорога тебе зрива
До нової нічної гри.

28.04.13. Крим.пляж.
valya_zakhabura: (Краса)
Originally posted by [livejournal.com profile] burkiev at Про яхтинг и натуризм
В качестве небольшого анонса готовящегося натуризм-яхтинг-тура, хочу просто поделиться своим отношением к натуризму, одежде, и совмещению натуризма и яхтинга.
На всякий случай, чтобы избежать путаницы, прибегая к википедии, приведу определение: Натуризм - течение, в основе которого лежит максимальное приближение человека к природе для оздоровления тела и духа, характеризующееся практикой совместной наготы, имеющее цель в развитии уважения к себе, людям и природе.

Натуризм яхтинг

По внешним признакам – отсутствие одежды, можно спутать с эксгибиционизмом, мол хотят себя показать да на других попялиться. Но разница огромна и эта разница – во внутреннем отношении самих людей, для которых натуризм – это скорее определенная философия гармонии с окружающей средой.

В противопоставлению эксгибиционизму, где в немалой степени присутствует эпатаж, стремление шокировать, натуризму присущи ненавязчивость, уважение к другим людям, уважение к телу и природе. Даже мусора на натуристских пляжах всегда меньше.
Лично мне натуризм нравится. Особенно на море, когда купаешься, ныряешь, «растворяешься в воде», поток которой плавно обтекает тебя с головы до пят, и никакая ткань не разделяет тебя с морем. И затем на берегу, когда ты быстро высыхаешь, а не сидишь в мокрой одежде.

В то же время, я не противник одежды. Но не «одежды ради одежды». Для меня ее ценность либо в функциональности (тепло, защита от окружающей среды), либо в красоте, либо в стиле. Если с первыми двумя все понятно, то под стилем я понимаю подчеркивание принадлежности к определенному стилю жизни. Это может быть субкультура, определенная философия или религия (монашеские рясы, байкерские косухи) или униформа.

Когда я купаюсь в море или иду по пляжу, то мне не надо защищаться от холода, подчеркивать свою принадлежность к той или иной прослойке общества. Я в этот момент – просто я.

Такое отношение к одежде не есть общепринятым, но и не является чем-то исключительным. Например, в Хорватии есть натуристские кемпинги по 40, по 70 гектар площадью со своими супермаркетами, детскими площадками, магазинами, ресторанами, пивоварнями и маринами.

Аналогом такого «кемпинга», только передвижного, и под парусами, с якорными стоянками возле натуристских пляжей и кемпингов и будет один из готовящихся яхтенных туров.

PS. Для тех, кого фраза на входе «Guests are expected to adhere to the naturist norms of the naturist  behavior. Swimming, sunbathing or staying on the beach in clothes is forbidden» не отпугнет, но заинтересует.
valya_zakhabura: (погляд)
Ось що робить своїми ручками мій френд Цинамон :)

Originally posted by [livejournal.com profile] tsynamon at post


кльовий кавовий сервіз із шести предметів.
загальна вартість сервізу - 480 гривень. усі предмети виготовлено моїми руками із застосуванням керамічних полив та древньої технології молочного випалу
valya_zakhabura: (Джек)
Не про собак. Про дітей і про можливість завалить до когось "на хату". Минулої суботи Васка (мій син, йому 11)вперше запросив додому друзів щоб погратись у різні ігри. Бо маємо їх купу понадарованих, але гратись утрьох в Твістер, чи у Скрабл чи у Актівіті не дуже або й зовсім нецікаво. То ми й запропонували, щоб він протягом шкільного тижня запросив. Було їх 4-го однокласників, хлопчаків. З 2-ї дня й десь до 7-ї вечора. І це був фан! Регіт не вщухав, іноді ми з чоловіком долучалися, але намагались більше залишити їх самих. А ми готували їм перекуси й смаколики. Малий аж пищав перед сном "який неймовірний, який чудовий був день!".

І мені згадалося, як важливо було у моєму дитинстві мати можливість завалити до когось на хату, коли зима чи осінь. Більшість батьків відмовляли натовпу з 5-10 різновікових дворових дітлахів-підлітків. А мої - ніколи. І ми завалювали й осідали чи то на кухні чи у першій кімнаті (хрущовка, з 2-х кімнат "паровозиком"). Спочатку дворова моя шарага (категорично заборонялось матюкатись, курити й пити алкоголь) - останнє виправилось коли половині присутніх стало ВЖЕ 16!- тоді на всіх купувалась пляшка салюте чи ізабели. Згодом - ліцейська. Купувалися за спільний кошт тортики, хлопці майстерно робили на всіх деруни. Звучала гітара, анекдоти, грали у ігри (мафія, крокодил, трік-трак). Це так важливо, коли є куди прийти. Знаю, що дехто заходив до моїх батьків "на чай", навіть коли я була десь світ за очі. І я за це безкінечно батькам вдячна. За їх повагу до моїх друзів і за справжнє піклування мною.
valya_zakhabura: (погляд)
Ось відбулась! Дивіться сьогодні в новинах (ТВІ, Новий канал, 5-й канал, ТРК-Київ), а згодом буде на ютюбі :)
Мал
"Напередодні новорічних свят Альянс-Україна запрошує усіх небайдужих нагадати Міністерству охорони здоров’я та Уряду України про необхідність вирішення проблеми поширення епідемії вірусного гепатиту С. Коли влада перестає реагувати на численні звернення про допомогу та існуючу жахливу статистику, кінець року дає останню можливість голосніше казати про проблему тим, хто має цим перейматися в першу чергу. А робитиметься це за допомогою стародавнього українського обряду Маланка.

Цього разу Василь з Козою йдуть щедрувати до МОЗ, щоб вимагати від чиновників затвердження Національної програми з протидії поширенню вірусних гепатитів та забезпечення бюджетних коштів на лікування вірусного гепатиту С всім, хто цього потребує.

Акція організована в рамках всеукраїнської кампанії «Вимагаємо лікування!», ініційованої Міжнародним Альянсом з ВІЛ/СНІД в Україні у червні 2012 р. за підтримки МФ «Відродження»."
valya_zakhabura: (Мрії)
Originally posted by [livejournal.com profile] svetaminaeva at Мастер-класс Саши Медведева
хотите научиться делать такое -

? тогда ходите к нам! :)

в прошлом году это было так, а в этом - будет ещё лучше :)
потому что, соединив количество информации и скорость подачи, мы сделали два варианта его посещения: один быстрый и концентрированный (для тех, кто уже всё знает, просто хочет научиться именно этому приёму), второй серьёзный и дотошный (для тех, кто с удовольствием и приёму научится, и более углублённой работой в студии и фотошопе не побрезгует).

итак.
вариант 1 (резвый):
16 декабря 2012 (следующее воскресенье). студия "Цитадель" (метро Печерская). 11:00 - 14:00.
полтора часа снимаем, полтора часа сводим. всё по делу и ничего лишнего.
стоимость 400 грн.

вариант 2 (основательный):
15 декабря 2012 (следующая суббота). студия "Цитадель" (метро Печерская). 11:00 - 18:00.
говорим о съёмке в студии, приборах, мягком/жёстком свете; рассматриваем несколько схем света, останавливаясь на той, которую будем использовать при дальнейшей работе (увидев на практике, чем именно она хороша при съёмке движения); ознакамливаемся с техникой и, конечно же, отрабатываем её на практике (снимаем); общаемся, перекусываем (кофе/чай/плюшки); узнаём несколько секретов, как Саша Медведев использует фотошоп для того, чтобы делать то, что он делает; сводим картинку, получая конечный результат (в субботнем МК за полтора часа до прямо конца-конца можно не успеть вложиться); задаём вопросы, получаем ответы, всё узнаем и уходим в мир Творить!
стоимость 750 грн.

проводит мастер-класс - самый непонтовый киевский фотограф Саша Медведев
ассистирую я - Света Минаева, хозяйка ФотоМамы
модель - умница-красавица Наташа

чтобы записаться - пишите мне (s.minaeva@gmail.com), я всё расскажу :)
valya_zakhabura: (Default)
Хочеш, можу тобі наснитися?
- Ні, не голою. Просто в дійсності
все не випаде нам зустрітися.
Ніби голкою хтось нанизує:
дві червоні - ти,
дві зелені - я.
Хочеш, просто позаколисуй...
Не кохання ж бо і не пристрасть.
Хочеш, можеш мені наснитися?
Або скучити і приїхати.
Хочеш? - Можеш.
21.11.12
valya_zakhabura: (Default)
Загубитися поміж губ твоїх
десь у Губині і наснитися
прудконогою із червоних скель
обливати вогнем ворогів.
Хай не плаче та – з ніжним голосом,
ти заграй або й заспівай мені!
Хочеш, навпаки? Що ж ти знітився?
Ніч запалено угорі.

Ти приходиш із ніби присмерку,
ти приносиш себе дарунками.
Осінь йде з рициновим присмаком,
мостить шлях кленовими рунами.

Повертайся до мене з півночі
чи з пів-дня, якщо хочеш з пів-вечора,
щоб під ранок разом сховатися
у закоханеє сновидиво.
Я тікатиму, щоб ти вивчив
всі дороги й наступні втечі
і навчився вже не боятися,
тільки жити несамовито.
03.10.12
Буває, що слова крутяться і не дають спокою. їх пишеш не те щоб несвідомо. Але вони муляють, муляють поки не сядеш і не запишеш. так і тут: був початок 7 слів, який свербів і коловся, записала і кажу - все, що далі? Далі згадалися сни, далі знову виникла жменя слів, які неодмінно воліли бути записаними.
valya_zakhabura: (Руда)

Она живет на станции Гната Юры
В квартире, подобной музею,
Где в каждой мелочи смысл рукотворный сокрыт,
И гости на это глазеют

Она работает там, где сольются в одно
Два мира - детишки и книжки.
Своих друзей и знакомцев водит в кино,
Сверкает задорной стрижкой.

И суп гаспачо был невероятно хорош
В протореной толоке будней
Под лязг трамвая, под кресел заметную дрожь
Надеюсь на встречу в майбутнем....


Валя Єгупова - поет із міста Шебекіно заїхала до мене на сніданок між двох потягів "із Криму у Харків"
і ось такий трапився результат
.
valya_zakhabura: (Default)

Під
Кожен день, мов тисячі історій,
поглядів, уламків від думок.
Час розтягнено, час вимкнено на вході.
У безчассі безкінечний крок.

Ми насичуємо світ собою, друже.
Враження мов станції метро
миготять. Ну, спробуй їх подужай:
тут святий Павло, а там – Петро.

Лондон, Рим, Париж або Мадрид, –
скаче світ мов коник на змаганнях…
Серенади під балконом, під
ногами
ранок і світання.

21.03.11

valya_zakhabura: (Краса)
Хто не встиг з нами у Грецію, або на шарову Туреччину цього літа, приєднуйтеся ЗАРАЗ на осінь! з 20 жовтня! (проплата яхти протягом Серпня - бо потім їх просто розберуть)
Originally posted by [livejournal.com profile] burkiev at Набираем экипаж на яхту в Тайланд
Тайланд манил меня давно.
Еще когда я учился в школе, у меня на стене висела вырезка из журнала - скала о. Джеймса Бонда, наверно самая известная картинка Тайланда, его визитная карточка. 
Остров Джеймся Бонда.
И вот теперь мечте суждено сбыться - 20 октября начнется путешествие по островам Тайланда.
Там будут пляжи белого песка, деревни на сваях, мангровые леса, коралловые рифы, гроты и подводные пещеры. 
Там будет
далі ще цікавіше! )
valya_zakhabura: (Руда)
                            П.
Пиши, пиши, надкушуй олівці…
Ось, звідкілясь пір’їнка прилетіла
(така легка, що й не відчуло тіло)
і зникла – слід лишивсь на папірці
звичайним спогадом,
простим замилуванням.
І я на тебе саме так дивлюсь,
бо вже давно я того не боюсь,
що хтось мій погляд сприйме за кохання.
Нехай і так,
я бавлюся людьми,
(хоч це неправда – я радію людям),
та, скільки не товчи себе у груди,
у кожного свій розсуд.
Так і ми
всіх ділимо:
за виразом облич,
характером,
чи станом майновим.
І «Тикаємо» в душу замість «Ви».
Радій мені,
хоч я зовсім не rich.
30.12.10
valya_zakhabura: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] olenia_brm at мозоль
Опятьдвадцатьпять.
В силу семейно-родственных связей и воспитания я билингв. Украинский и русский живут (жили) во мне приблизительно одинаково. В какой-то момент я сделала выбор. Так было нужно для внутреннего комфорта. Украинский был и остается манифестом (украиноязычные, да и близкие по духу поймут). Русский люблю и наслаждаюсь. 
Так вот, мозоль. В последнее время на него особенно наступают. Обычный пример - заполнение регистрационной анкеты. Называю фамилию, которая на русском и укранском звучит немного по-разному. Девочка естественно путается, пишет с ошибками. Поправлять надоедает, спрашиваю  - можно ли заполнить на украинском, первая реакция - НЕТ. Спрашиваю - почему. Вижу в глазах осознание ситуации. Дальше оправдание - "Я не очень хорошо пишу на украинском". тваюмать  какая досада, ей не больше 18 и она плохо пишет на украинском. Нужно непременно защитить ее право писать только на русском, потому что...Она все же пишет на украинском, потому что я клиент и плачу и за это тоже. Вот говорят - украинский проиграет, потому что он не затребован, потому что меньше возможностей и тд.и тп. Ложь, наглая ложь. Он проиграет потому что те, кому он нужен как правило склонны уважать права и потребности других (это преимущественно новое поколение), а еще потому что украинцев приучили быть рабами и молчать (это старое поколение).
Пытаюсь посмотреть открытие Олимпиады. Первый национальный канал (дерьмо конечно же, но ведь прямая трансляция). Двое ведущих и оба на русском. А где мое право как украиноязычного зрителя. Это не вопрос. Не у кого спрашивать. 
Я буду защищать свой мир всеми силами и возможностями. И это даже не язык, это свобода личности. Поэтому украинский - это манифест.
Я была бы согласна на двуязычие, триязычие, сколькоугодно-язычие, если бы знала, что мои права будут защищены. Исторический опыт показывает, что те, кто защищает и продвигает Русский Мир не имеют понятия об уважении и правах, а также и об обязаностях членов общества перед друг другом.
valya_zakhabura: (Краса)
Сьогодні співробітниці видали мені сакраментальне: "ще кілька днів, поки твій чоловік "капітанить" і ми познайомимося з усіма твоїми коханцями".
А справа в тому, що вчора приїхав до мене на роботу Сашко і привіз бутербродів з салом та гірчицею, шпроти, сир і помідор (бо знає, коли я сама, то не готую і з собою не беру), а сьогодні інший Сашко привіз мішок морозива й пряники облиті цукром - просто класика. Пряники - це стратегічний запас, а морозиво їли всім колективом і навіть електриків, які міняли лічильники пригостили.

А чоловік у мене теж Сашко, як хто не в курсі.

Дуже вигідний розклад і нікого дурити не треба. Хто приніс - Сашко. З ким у кіно була - з Сашком. Кого люблю - Сашка!
Сашки - ви прекрасні :)
valya_zakhabura: (Краса)
телефона, компа й т.п. 4 тижні на вітрильній яхті між Грецьких островів. І повернення в переддень Дня Народження сина. Свій ДН вже сприймаєш відсторонено, як приємний непотріб, бо емоційно ще ТАМ, а вітають з якимось незрозумілим святом.
Греки, прекрасні, щедрі й балакучі (солодощі дітям, сир, вино - дорослим, бо "Я ж - ГРЕК") "Ти з України - розслабся, ВІДПОЧИВАЙ, це ГРЕЦІЯ, друже мій!"
Море... дельфіни з дельфіненятами супроводжують яхту, піднирюють під ніс, щоб вискочити з протилежного боку, граються, стрибають. Морські черепахи, оброслі водоростями й мушлями наче підводні клумби, пропливають повз остовпілого тебе, а дзузьки - не наздоженеш! Восьминоги - камінь з очима, раптом з'являються щупальця і воно кудись чимчикує, геть на тебе не зважаючи!

Море з вітриськом, коли в ілюмінаторі - вода, а в кокпіти всіх поливає від хвиль наче з відра, і нахиляє яхту так, що з переляку забуваєш, що ще 3 хвилини тому починало нудити. Співаєш пісні хором, усі що згадуєш, на повен голос. А потім вітер робиться лагідним і купання на швартовому і вже жаданий острів Сіфнос, Порос чи Мілос, чи Санторіні?

Сувора випалена земля, але де впала хоч крапля води - дивовижні дерева й квіти! Церкви аж під хмарами, на вершечках гір. Дріопіда - селище на о.Кіфносі, заховане поміж гір. Там ми потрапили на храмове свято Петра й Павла - на головній площі - накрити столи, приїхав котрийсь з епископів правити службу, літи в національних строях йшли хресним ходом, а потім все село (чи міні-міні містечко), у вечірніх сукнях святкує наплощі до пізньої ночі, грає свій любительскький оркестр, танцюють сіртакі дітки й дорослі, пригощають випадкових гостей (нашу групу яка випадково забріла до села, бо у ньому є якісь печери) ще й з собою дають... це не для туристів, для себе робиться.

Найдовший перехід 22 години від Санторіні до Мілоса, бо - збіг обставин - у обох яхт відмовили мотори, швартовка під вітрилами! Щасливі діти: хтось навчився пірнати щучкою, хтось стрибнув з кріноліну забувши нарукавники і навчився плавати!

Мотороллери на Спеціях (невеличкий шрамик на коліні буде довго нагадувати мені ті чудові пляжі й дороги:)), вілканічний пляж на Мілосі - де чим глибше у пісок тим гарячіше, і білий пляж Саракініки на тому ж острові.

Монемвазія - середньовічне місто-скеля, куди ми дісталися за 15 хвилин до матчу Україна-Англія, на бігу розмальовували щоки - греки були в захваті від нашої фан-команди:))

Віка - анкер-вумен, яка так навчилася керувати якорем, що купила собі срібний на шию і носить не знімаючи!

Аня, яка вголос прочитала нам суперові міфи про "шальоних" грецьких богів та героїв.

Наталя Миколавна - була з нами лише тиждень, але заряд її позитивного настрою супроводжував нас до кінця подорожі.

і наші "молодята" Вітя з Ірою (Ірою, яка єдина виконувала команди капітана, не замислюючись, і коли під час купання на швартовому, кеп сказав "краще стрибати", кинула швартовимй і на повному ходу стрибнула з яхти красиииво, щучкою... що ж довелося відпрацювати "Людина з бортом!") - так ось Вітя з Ірою познайомилися на яхті і нині "щасливі разом"!

Напрваду нас було ЗНАЧНО більше, але це такі яскраві-яскраві моменти. Бо ще був перший досвід капітанства у Че, Паша стрибав у воду з 2-ї краспіци - майже з вершечка мачти, були розплутування якірних ланцюгів Буром і Андрієм, рятування друзів , яких на "тузіку" несло в море...

Сміху, пісень, зустрічи з Ларисою та Сергієм, стародавній Делос і виконання "Я піду в далекі гори" всім колективом в амфітеатрі Епідавроса...

Фоти будуть, фоти є, і безкінечне відчуття сродності і й спорідненості...
valya_zakhabura: (Default)
Це моя однокласниця, все написане ПРАВДА!!!! вибачте що багато тексту, але ДУЖЕ ПОТРІБНА ДОПОМОГА!!!!!
ЗАЯВА

Звертається до Вас Петриченко Катерина Вікторівна. Прошу встановити справедливість і допомогти мені звільнити мого чоловіка Дорошенка В.О., якого безпідставно тримають під вартою як звинуваченого в вбивстві мого батька Петриченка В.М. по статті КК № 115 (ч. 1), порушено кримінальну справу № 05-26181.
02.03. 2012 р. о 19.30 мій батько, Петриченко В.М., мій чоловік, Дорошенко В.О., та я, Петриченко К.В. зустрілися вдома по вул. Коперника 17, щоб відзначити мій день народження. Близко 21.45 год. чоловік пішов працювати (грачував на власній машині). Зазвичай він виїздив на роботу увечері і працював до ранку. Мій батько затримався зі мною до 23:00, коли і вийшов для того, щоб повернутися додому (на просп. Оболонський 16).
03.03.2012 р. десь о 09:15 год. ранку два працівника Оболонського РУГУ разом із моєю матір’ю Петриченко К.А. приїхали до нас і повідомили, що 03.03.2012 р. вночі було знайдено вбитого батька і показали його фото, щоб я впізнала чи це він. Після цього нас забрали у Оболонське РУГУ (вул.Малиновського 2А) на допити. Віталій, зокрема, поїхав у відділок власною машиною.
Під час допиту кілька працівників Оболонського РУГУ сказали мені, що причиною смерті батька міг бути серцевий напад, оскільки це можна сказати по його вигляду. Тільки слідчий Авраменко О.Г. на моє запитання про причину смерті відповіла, що це було удушення. 03.03.2012 р. мене визнали потерпілою. Також у цей день було проведено обшук машини, про який у документах ніде не згадується, протоколу надано не було.
Ні разу не бачивши мого чоловіка, моя матір Петриченко К..А, яка є через вживання алкоголю особою психічно неврівноваженою і неадекватною, вже 04.04.2012 р. стала звинувачувати його у вбивстві батька при тому, що у сварках і бійках із батьком сама неодноразово йому погрожувала, а її неодноразово бачили у компаніях алкоголіків і бомжів.
Близько 23.00 год. 06.03. 2012 р., коли ми з чоловіком верталися додому з організації похорон мого батька, у дворі нашого будинку по вул. Коперніка, 17 на нас був здійснений напад працівниками міліції – чоловіка витягнули з машини і повезли в Оболонське РУГУ, а мені пред’явили постанову суду на обшук і 06.03.2012 р. з 23:00 по 03:00 07.03.2012 р. було здійснено обшук, про причину якого мені ніхто так і не повідомив. Більшість вилучених документів не були повністю описані. Крім того, було забрано багато особистих речей, які не мали відношення до справи. У ході обшуку не зрозуміло звідки було вилучено пакет з травою незнайомого мені вмісту. Під час обшуку мені заборонили користуватися мобільним телефоном, а після нього змусили проїхати з ними у Оболонське РУГУ, де 07.03.2012 р. мене протримали до 16.00, влаштовуючи мені допити та здійснюючи на мене психологічний тиск, під час якого обмовляли мого чоловіка – Дорошенка В.О., кричали, курили мені в обличчя, залякували перевірити мене на детекторі брехні, змушували підписатися під неправдивими звинуваченнями у тому, що ми спільно з чоловіком убили батька. Увесь час мені не дозволяли користуватися телефоном і мої рідні не могли дізнатися де я. Тільки о 12:00 07.03.2012 р. мене відвели до слідчого Авраменко О.Г., допит у якої тривав до 16:00. Вона теж насміхалася наді мною, психологічно мене пригнічувала та звинувачувала і змушувала, щоб я підтвердила нав’язані мені свідчення, щодо вбивства батька мною та моїм чоловіком. Матір мого чоловіка Дорошенко О. Є. ніхто не повідомив про місце нашого знаходження, а черговий по Оболонському РУГУ відповідав, що таких тут немає.
Крім того, повернувшись додому по вул. Коперніка 08.03.2012 р. ми з матір’ю мого чоловіка Дорошенко О.Є. побачили, що нашого автомобіля у дворі немає, хоча 07.03. 2012 р. о 03:00 год. ранку, він був у дворі. З розповіді Дорошенка В.О., 07.03.2012 р. його силою змусили перегнати його на штрафмайданчик Оболонського РУГУ. І про це мені ніхто не повідомив. У машині залишились гроші та документи на поховання мого батька, особисті документи та речі мого чоловіка, ключі та ін. Під час допиту 07.03.2012 р., я бачили речі свого чоловіка на столі перед собою. Незважаючи на мої звернення ще від 07.03.2012 р., повернуто їх так і не було.
Дорошенка В.О. протримали у Оболонському РУГУ 6 діб (з 06.03. по 12.03. 2012р.). Починаючи з 07.03.2012 р. до нього не допускали адвоката (про що ним було написано скаргу). Не зважаючи на жорстокі знущалися – моральні приниження, залякування, побої, він нічого не підписував і ні в чому не зізнавався. Крім того, без належних документів і його згоди у нього взяли на аналіз слюну, флюрограму та кров з пальця на марлю. Це при тому, що нам – матері та дружині не давали ніякої інформації де він, що з ним і з якої причини його затримали і утримують. До речі, після катувань у мого чоловіка вилучили одяг, а натомість дали інший. Про причини затримання ніхто не повідомляв. Тільки 09.03.2012 р. було сказано, що термін його затримання продовжать у зв’язку із ст. 309 КК. Тільки пізно увечері 12.03. 2012 р. мого чоловіка Дорошенка В.О. було випущено на підписку. Коли він повернувся додому, тіло його було вкрите синцями (на шиї, руках, спині), він був заляканий і пригнічений. Він боявся скаржитись, бо йому погрожували вчинити розправу над мамою і дружиною. Крім того, окрім 309 статті КК більше нічого не пред’являли.
Але 20.03. 2012 р. під виглядом того, що нам з чоловіком повернуть речі, нас було викликано слідчим Авраменко О.Г. до Оболонського РУГУ, де мене знову було допитано слідчим міста Києва Могильним Р.І. та без пояснень вилучено мобільний телефон, а чоловіка було затримано за підозрою у вчиненні злочину (постанова про порушення кримінальної справи) До речі, серед підстав, за якими було затримано Дорошенка В.О., згадується огляд автомобіля, але не від 03.03., а вже від 07.03, крім того, також посилаються на вилучений одяг, який є не тим одягом, в якому він був у ніч з 02 на 03 березня 2012 р.
19.03.2012 р. справу було прийнято до провадження слідчим управлінням ГУМВС України в м. Києві, слідчим було призначено Балабея Ю. В. А 21.03.2012 р. моєму чоловікові було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину. 22. 03. 2012 р. Голосіївський районний суд обрав Дорошенку В.О. запобіжний захід у вигляді взяття під варту, незважаючи на те, що Дорошенко В.О. позитивно охарактеризований як за місцем роботи, так і сусідами, раніше не судимий, працює ФОП, має на утриманні малолітню дочку та матір пенсіонерку. Це свідчить про однобічність судового рішення та невідповідність фактичним обставинам справи. Крім того, мене, як дружину, та маму не було допущено в кімнату, де проходив суд, пославшись на те, що там немає місця. 24.03.2012 р. нами було подано апеляцію до суду на постанову Голосіївського суду від 22.03.2012 р. щодо запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, але 03.04.2012 р. у ній було відмовлено.
Крім того, працівники Оболонської міліції не роз’яснила права Дорошенко О.Є. – матері чоловіка та 21.03.2012 р. опитали її в якості свідка, хоча вона до цього заявляла письмово про своє бажання бути громадським захисником сина.
Підозрілою є також поведінка працівників Оболонського РУГУ по виправданню квартирантки мого батька, яка не розрахувавшись за січень-березень 2012 р., уникала будь-яких зустрічей зі мною, як з донькою загиблого, а потім, за словами консьєржки, виїхала з квартири, передавши ключі працівнику Оболонського РУГУ. Мені їх, не зважаючи на звернення, так ніхто і віддав, а натомість було заявлено, що я поки що ніхто, доки не вступлю в права спадкоємиці.
Незрозуміло звідки у постанові від 20.03.2012 р. взялося звинувачення у неприязні між моїм батьком і чоловіком. Між ними були нормальні людські стосунки. Крім того, 10 травня 2012 р. новий слідчий Приймак М. С. мене повідомив, що ще 23 березня 2012 р. мене позбавили статусу потерпілої, а такою залишили лише мою матір. На підставі чого було прийнято таку постанову не зрозуміло, оскільки я є єдиною його рідною людиною з близьких родичів – єдиною донькою, а матір моя з 1984 р. є розлученою з батьком і позбавлена материнських прав у зв’язку із надмірним вживанням алкоголю. Більше того, жодної участі у похованні мого батька вона не брала, а навіть ігнорувала будь-які спроби переговорів з нею.
На прохання прокурора і слідчого 17 травня 2012 р. Голосіївський районний суд продовжив термін перебування під вартою Дорошенка В.О. ще на два місяці – до липня 2012 р. 24.05.2012 р. відбувся розгляд апеляції на цю постанову, але у ній було відмовлено.

Виходячи з вищевикладеного, можна виокремити наступні істотні порушення чинного законодавства, допущені під час оперативно-розшукових заходів та слідчих дій стосовно Дорошенка В. О. та Петриченко К. В.:

1) 03.03.2012 року співробітниками Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві незаконно, без будь-яких постанов або рішень суду, без складання протоколу про проведення обшуку або виїмки, був здійснений обшук автомобіля Дорошенка В. О. та вилучення особистих речей, що є грубим порушенням ст. 177, 178, 183, 184 КПК України;

2) проведення обшуку квартири Петриченко К. В. по вул. Коперника 17 у місті Києві в нічний час в період з 23.00 год. 06.03.2012 року до 3.00 07.03.2012 року, що є грубим порушенням ст. 180 КПК України;

3) невнесення співробітниками Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві всіх документів і речей, що вилучалися під час обшуку квартири Петриченко К. В. по вул. Коперника 17 у місті Києві, що є грубим порушенням ст. 186 КПК України;

4) заподіяння співробітниками Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві тілесних ушкоджень, фізичного та психологічного насильства Дорошенку В. О. під час допитів в період з 06.03.2012 року по 12.03.2012 року, що є грубим порушенням ст. 143 КПК України;

5) вчинення співробітниками Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві психологічного насильства стосовно Петриченко К. В. під час нічного допиту 07.03.2012 року;

6) недопуск 07.03.2012 р. до Дорошенка В. О. адвоката Леуса І.П., з яким 07.03.2012 р. було укладено угоду Дорошенко О. Є.;

7) були безпідставно вилучені особисті речі Петриченко К. В., які не мають відношення до кримінальної справи та не мають статусу доказів, що є грубим порушенням ст. 178 КПК України;

8) були безпідставно вилучені особисті речі Дорошенка В. О., які не мають відношення до кримінальної справи та не мають статусу доказів, що є грубим порушенням ст. 178 КПК України;

9) слідчі, які розслідують кримінальну справу, не розглядають клопотання адвокатів Дорошенка В. О. щодо збору необхідних доказів, що підтверджують алібі та невинуватість Дорошенка В. О. у вчиненні вбивства;

10) вчинення безпідставних нічим необумовлених насильницьких дій співробітниками Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві під час затримання Дорошенка В. О. та Петриченко К. В. 06.03.2012 року;

11) під час проведення обшуку квартири Петриченко К. В. по вул. Коперника 17 у місті Києві з 23.00 год. 06.03.2012 р. по 03.00 год. 07.03.2012 р. співробітники Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві підкинули в квартиру наркотичну речовину;

12) співробітники Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві вилучили зовсім інший одяг ніж той, в якому перебував Дорошенко В. О. в той день, коли був вбитий Петриченко В. М.;

13) 12.03.2012 року співробітники органів внутрішніх справ без складання відповідного протоколу здійснили відбір крові у Дорошенка В. О., що є грубим порушенням ст. 178, 186 КПК України;

14) ненадання Міністерством внутрішніх справ України, ГУ МВС України в місті Києві відповідей в порядку і строки, передбачені законодавством про звернення громадян та кримінально-процесуальним законодавством, на звернення і скарги Петриченко К. В. стосовно слідчих дій у кримінальній справі, порушеної відносно Дорошенка В. О. за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;

15) під час проведення слідчих дій співробітники Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві не роз’яснили права Дорошенко О. Є. - матері Дорошенка В. О. – та 21.03.2012 р. опитали її в якості свідка, хоча Дорошенко О. Є. задовго до цього заявляла клопотання про своє бажання бути громадським захисником Дорошенка В. О.;

16) Прокуратурою Оболонського району міста Києва та Прокуратурою міста Києва не здійснювалась належна перевірка фактів застосування фізичного та психологічного насильства стосовно Дорошенка В. О. та Петриченко К. В.;

17) 23.03.2012 року Петриченко К. В. була позбавлена статусу потерпілої у кримінальній справі, порушеній за фактом вбивства Петриченка В. М., хоча слідчий Приймак М. С. повідомив про це Петриченко К. В. лише 10.05.2012 року – при цьому, копія постанови про позбавлення статусу потерпілої Петриченко К. В. надана не була;

Прошу допомогти мені звільнити з-під варти мого чоловіка, бо він ні в чому не винний, дана справа розслідується не всебічно, так як не відпрацьовують інших осіб, які могли б бути причетними до даного злочину. Крім того, прошу захистити нас від залякувань, погроз і знущань працівників міліції Оболонського РУГУ та повернути наші документи, гроші, автомобіль, майно , яке не має ніякого відношення до вбивства Петриченка В.М. і взагалі мого батька та ніяким чином не впливає на встановлення істини по справі.
Прошу захисту і сприяння!!!

Адреса для листування:
01103, м. Київ, б-р. Дружби народів, 26/1, кв. 62.
тел. 050 807 02 53
e-mail: kwita@mail.ru

14. 06. 2012 р. К.В. Петриченко

Profile

valya_zakhabura: (Default)
valya_zakhabura

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
151617 18192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 05:11 am
Powered by Dreamwidth Studios