valya_zakhabura: (дим)
Сугестія...
а що воно таке?
Слова беруться, котяться, зникають,
а я чекаю, я завжди чекаю,
допоки Бог танцює щось легке
(напевно, вальси Штрауса - пам-пам).
Його хода легка і невагома,
а музика та - вже ледь чутний гомін.
Хтось проектує світло на екран,
скрекоче камера, умощуюся зручно,
то все колись...
Танцює Бог беззвучно,
тепер втомивсь,
а ти дивись, дивись...
valya_zakhabura: (дим)
Я згадую тебе по тих слідах
що зустрічаю у очах і знаках
знов Кальманом дощі зривають дах
де вулиця тобі й мені однака
Тут проступає усміх крізь асфальт
у тій каварні столик третій зліва
яскравий шалик твій між спин і пальт
ми на зупинці мокрі і щасливі
Я згадую себе крізь дотик твій
крізь повідомлення збережені у чаті
кучерик мій на пальчику завий
і вічно буде музика звучати
valya_zakhabura: (дим)
Не бійся плакати - сльози, то тільки сіль,
місто моє зелене, місто святкове!
Ти не загоїш рани, не стишиш біль...
Хлопці мої, сокОли, жорстокі лови!
Ти цілував долоню - перетин ліній,
крав квіти на клумбі (сусідка клЯла),
падав із мотоцикла й розбив коліно,
завше тримав ножа за халявою...
Не бійся сміятися, кажуть, так вижити легше.
Місто твоє кривавиться й прагне квіту.
Герої не завжди кращі, не завжди перші,
кленовим насінням їх доля розносить світом.

Сни...

May. 24th, 2014 12:55 am
valya_zakhabura: (дим)
Коли вони приходять у сни і ніжності море, те море твоє. Цей вітер такий навісний.
Б'є.
Вони поодинці, ніколи гуртом, приходять, ти віриш кожному з них. Твій біль розчиняє чийсь баритон.
Снів.
Ти прагнеш поставить питання одне: "Чи правда, що вас запросила до снів, а ви так взяли й полюбили мене?"
Боїшся почути "Ні"
valya_zakhabura: (дим)
Це не важко - мені повірити
враз історія стане казкою
де принцеса у чомусь білому
буде зватися баба Параска
а сестра її баба Оксинка
долі прястиме кропив'яні
і напряде Парасці сина
а сама в самоті зів'яне
Принц на фронті ще й у полоні
плюс ще десять без листування
тільки родимка на долоні
скаже "син від того кохання"
принц постарів принцеса сива
принц помер і склероз в принцеси
вже й зносилась пряжа Оксинки
хтось у дітях твоїх воскресне
valya_zakhabura: (дим)
А сам по собі світ не має меж.
Усі наші кордони - в головах,
табу і забобони на словах.
Ох, друже мій, Проспере Меріме,
ти козакуєш по усіх світах,
та іноді прихоплюєш мене.

Блукає Райнер у святих печерах
він йде на прощу і співа пісень
мого народу - світу їх несе,
мов таїну причастя на вечері,
і творить сам, єднаючись з Творцем.

Хто тут живе у "відповідний час"?
Умови, умовляння,... забавляння.
Відкинуте вже часу існування,
та досі "хто не з нами - проти нас".
Нема кордонів та нема єднання.
valya_zakhabura: (Руда)
Втомила язика :) Робила огляд популярної сучасної літератури для старшокласників. Здається, їм сподобалося. Бо прийшли на останній урок а просиділи два з половиною. Від Пабло Коельо і Дена Брауна до Любка Дереша й Віктора Пєлєвіна, від Чака Паланіка та Януша Вішнєвського до Бориса Акуніна й Володимира Лиса. Ми говорили про популярну філософію й психологію, про майстрів мелодрами й психоделії, про постмодернізм та "станіславський феномен".
Чим подібні Любко Дереш і Франсуаза Саган?
Чому Еву Гата - називають "українським Коельо"?
Які ідеї Роберта Монро запозичив Бернар Вербер для роману "Танатонавти"?
Ми не брали жанри як такі, зупиняючись лише на культових творах, які зробили славу своїм авторам, такі як "Чужий в чужій Землі" Р.Хайнлайна, або "Інтерв'ю з вампіром" Енн Райс.

У Лесі Ворониної є Балакуча Квіточка, сьогодні це я.
valya_zakhabura: (Руда)
Ось запис передачі,де про мене все від предків і дитинства до чоловіка й сина.
Якщо цікаво почути - слухайте. Тільки з прізвищем там наплутали. Не Бура, а Бурцева друга половина.але то вже нехай.

талак

Mar. 26th, 2014 06:52 pm
valya_zakhabura: (Мрії)
Талак
("Под талаком подразумевается развод в Исламе. Муж может дать развод жене, используя слова «талак» или «развод»")
Не та, не так, проте весна - весній!
Торішній сніг у пам'яті розтане.
Вони ідуть не вперше, не востаннє
у закапелки потаємних снів.

Відлунює бруківка - однострій.
Тут б'ють чолом до когось чи когось.
Неначе камінь з берега "шубовсь!"
Щоб над собою пропустити рій.

Дикунство дальніх (ближніх на словах)
Спіраль часу ізнов веде по колу
вже хата наче "сакля очі коле".
Московіє! Талак! Талак! Талак!

27.03.14
valya_zakhabura: (Мрії)
Задуха і нашарування слів
І хтось чужий говорить все говорить
Твій дім далеким світлом колобродить
Та ти не в нім
Неходжена та вулиця й двори
Порослі чагарями відчайдушно
Цей час бере із кожного подушне
Знав чи не знав того не говори
Ти зовсім поруч тільки різні сни
І ти не ближній хоч куди вже ближче
Коли ми тут віч-на-віч
Кулі свищуть
Й зрізають перші паростки весни

жалоба
valya_zakhabura: (Краса)
Теофіль Готьє був ще тим наркоманом, але його "Капітан Фракасс" був мною-підлітком зачитаний до дірок і моя пісня "ЧікІта" народилася саме тоді у 13 років і саме завдяки цій книжці.
Одна з улюблених історій дитинства - "Без сім'ї" Гектора Мало. Зараз її читає Васка і я бачу як розширюються в нього зіниці, значить не слова, а образи оживають перед ним. "Яка страшна, але цікава книжка!" Так, Вій не страшний, бо міф, вигадка, а смерть від холоду, жорстокість і побиття, знущання, і безмежна надія.
Сама зараз перечитую старого веселуна, мудрого як світ, актуального як ніколи чи як і завжди бескінечно коханого мною "Кола Брюньона" Ромена Роллана. Найкращий порятунов від сумних думок, депресивних насторїв і усілякого панікерства.
valya_zakhabura: (Мрії)
-Панянко, у Вашому місті, здається, війна?
-Хреститися треба, мось-пане, коли Вам здається.
-Та ж зброя у місті давно вже не продається.
-Бо ми пацифісти й потреби такої нема!

-А що барикади, чи їх Ви не бачите теж?
-Далися Вам, пане, ті війни і барикади:
Шматок пішоходної зони відбили у влади,
проїзд перекрили і трохи будівель...
-Авжеж!

Пр.:
А беркути гнізда на зиму не в'ють,
Беркути людям очі клюють,
Тітушки луплять дітей,
Війна пташок і людей.

-Панянко, невже Вам не страшно:коктейлі літають,
І скати палають, Грушевського в чорнім диму?
- То люди салюти святковії запускають,
А Ви наполоханий, пане, не знаю чому.

-То Ви - екстремістка? (Й про це говорили, овва!
Він пінивсь увесь і грима уже не прикрито)
Сказала йому на прощання:"Шолом одягніте,
Бо сніг на голівку впаде і приб'є Вас, бува!"

Пр.:
А беркути гнізда на зиму не в'ють,
А беркути людям очі клюють,
Знущання, убивства, тортури - це шок.
Війна людей і пташок.
valya_zakhabura: (Мрії)
Ти до мене мовчиш, а думки поросли словами.
Вітер зірве слова - то вже осінь в моїх думках.
На знаменах жура, не журба, але туга незнана
за любов'ю, за сонцем, за словом на твоїх вустах.

Не вичерпую час, безтурботно іду назустріч
тим, хто "віри йме", бо брехати не хочу їм.
Ти ж бо знаєш про нас, хоч не так казав Заратустра,
тільки блазень самотній на линві поміж руїн
все танцює.
А ти не торкаєшся й словом до мене.
Не відводиш очей, може, то є мій зоряний час -
бути линвою комусь? (Та звідки взялося зелене?)
Я пружнію й тримаю, він танцює, -
промов до нас!
30.10.13
valya_zakhabura: (погляд)
Щороку 19 жовтня ми із Сашком святкуємо наш День народження (це Не день весілля). Цього року нам виповнилося 16 років. Ми збирали гриби в лісі і під соснами Сашка знайшов 2 червоних райських яблучка. Жодних яблунь в радіусі кілометра там точно немає. Знайшов не одне, не 3 чи 5, а саме 2. Свіжих, смачних, без жодних ознак кігтиків чи покльованості. Отакий подарунок до "майже повноліття" :)
valya_zakhabura: (погляд)
Протягом року бібліотека не отримала ЖОДНОЇ книжки для дітей. Ані сучасної, ані класики. Перебиваємось тим, що дарують читачі. І це Київ, столиця... Це вперше за всю історію існування. Підписка теж знята, так що дитячої періодики немає.
І ще, обігрівачі ми не можемо вмикати, бо економія електроенергії, та й проводка мінялася останній раз років 40-50 тому. То ж не дивуйтесь і не насміхайтесь з бібліотекарів, які у вересні-жовтні ходять на роботі в шубах.
valya_zakhabura: (Руда)
Пиріг лимонний та пиріг з яблуками. Я вже місяць ніц не готувала. Малий догулював канікули на дачі. А я була на "що Бог послав" то у друзів, то у батьків, то пару яблук, то кукурудза.
Але завтра повертається капітан, а він любить їсти. Навіть капітани. Ні, звісно і я люблю. Люблю смаки іноді настільки, що й гальма не працюють. Та це мабуть якийсь інстинкт - хочеться зустріти смачним. Сама можу як завгодно, а його - зустріти смачним. І для сина (лише для сина) можу прокинутись рано і наробити оладок або сирників з родзинками і поливати їх перетертими з цукром чорницями й сметаною. Для себе одної і не хочеться. А з тими, кого любиш - одразу бажання щось зробити. Це не означає, що я себе не люблю. Задоволення від різних речей, подій чи то вчинків.
Приємність для себе на самоті - ванна з сіллю, ароматний чай і цікава книжка.
Так, каша з грибами, угу!

сни 2

Aug. 31st, 2013 01:59 am
valya_zakhabura: (Мрії)
Колись уві сні я була моїм татом, але малим ще: у штанцях на шлейці (вона сповзала). той тато-я стояв у одвірку між кімнатами, дивлячись на гру світла й тіні і знаючи, що саме в нього за спиною. Лише розказавши цей сон я дізналася, що то був дім таткового дитинства. Із тими меблями, тими комодами, металевим ліжком із шишками. Тато переїхав звідти у 14 років. І я там ніколи не була, фотокарток не лишилось. Але сон-мить був яскравий і лишився у пам'яті досі.
У мене були сни де я -тварина, де я птах. Були сни, у яких я була чоловіком і кохала (кохав?) жінок. Були сни, коли я як жінка кохала жінок. Ще задовго до народження сина мені снились перейми й пологи. Мій чоловік уперше наснився мені у 3 роки і це запам'яталось бо було соромно зізнатись що снився дорослий, а не хлопчик мого віку. У снах я літаю, кохаю, вбиваю, сварюся і захищаю когось. Іноді у снах пишу вірші і навіть пісні, які потім згадую і записую. У снах я бачу те, чого прагне моя душа - відновлення маленького поліського села Губин, з якого родом моя мама. Мені часто сниться, що туди повернулись люди і будують, живуть, радіють. Під наркозом мені увижалося, що я Книга (саме з великої літери) . Я старовинний фоліант, який витягли з темного архіву і намагаються розкрити сторінки, щоб прочитати текст і це неприємно. Бо мені не одна сотня років і вони склеїлися дуже міцно. Люблю сни, хоч іноді трапляються пустопорожні, зміна картинок чи розмови. А тато практично ніколи не пам'ятає снів, або не бачить. А от син бачить яскраві :) і чоловік бачить сни. Іноді кажуть, що більш здоровий сон без сновидінь. Але це ж нецікаво - не бачити снів.

Сни

Aug. 28th, 2013 02:41 pm
valya_zakhabura: (Джек)
Минулої ночі билася з демонами, потворами, які підступом убивали тварин і людей, прикидаючись то звірятками, то людьми, то рослинами. Дуже жорстко і без сантиментів рубала і рвала в шмаття просто, захищаючи когось чи то сестру, чи то просто якихось людей. Було трохи страшно, бо несподівано і трохи гидливо. Фільми жахів не дивлюсь, книжок такого штибу не читаю. А от бач вряди-годи насниться таке.

А зранку ліва долоня чесалась аж боляче. Це вже краще.

Ольга

Aug. 19th, 2013 04:38 pm
valya_zakhabura: (Мрії)
- Я до вас прийду взавтра, мабуть, як долізу, то підберіть мені щось, як всєгда - пра любов!
- Ольго Костянтинівно, може Вам хоч щось детективне трохи, бо всі жіночі романи перечитали!
- Я через ті детектіви і телевізор не дивлюсь, тху, убивства одні! Я голод пережила, вайну пережила, такого надивилась шо НІХАЧУ. Пра любов треба читать, про красіву, щоб без насільнічання, без матюків. З мене сусідки сміюцця, а я з них: сядемо на лавці, я ж глуха, а вони все про болячки, да про хвороби! То й добре, думаю, що недочуваю. Кажу - а пра любов поговорить? А яка там любов, коли без зубов!
... А я ж була перва дівка на селі, в мене кавалєрів знаєш скільки було? - Хоч греблю гати! А потом, в 16 год забрали од батька й матері на завод у Київ, як на катаргу. Як я плакала! А в общежитії такого надивилась, шо тварили ті дурні баби! А тепер вони на балячки жалуються і дівчат паскудними словами обзивають!... У мене два внуки, один інстітут заканчує і другий вступив. Сидять за компутєрами по днях! Питаю "Хоч дівчина є?" - "Є" каже. "А де ж вона?" - "В інтернеті".- "То й цілуйся з тим інтернетом!"
Подуріли з тою наукою, бабилі! В мене вже діти були, а вони все у хлопчиків граються. Так все й пропустять у житті. Бо без любові що - тху, а не життя.

Цього літа пішла у вишній світ наша чудова читачка Ольга Костянтинівна, яка читала "тільки пра любов".

Profile

valya_zakhabura: (Default)
valya_zakhabura

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
151617 18192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 05:12 am
Powered by Dreamwidth Studios