valya_zakhabura: (Мрії)
Помаранчі, кришталь, Гварнері,
На ботфортах дорожній пил.
Ще достатньо сьогодні сили
Для розмов при вогні, у фотелі.

Що примариться уві сні,
Коли випаде келих з рук?
Ви втомилися, mon ami?
Відлунає в кімнатах звук,
І протяжність, і голоси.
Під руками зникає сум.
Може, чаю? -Я принесу!
Краще спи.

Буде ранок, бузок, вітри,
Знову дотики і слова,
І дорога тебе зрива
До нової нічної гри.

28.04.13. Крим.пляж.
valya_zakhabura: (Краса)
Originally posted by [livejournal.com profile] burkiev at Про яхтинг и натуризм
В качестве небольшого анонса готовящегося натуризм-яхтинг-тура, хочу просто поделиться своим отношением к натуризму, одежде, и совмещению натуризма и яхтинга.
На всякий случай, чтобы избежать путаницы, прибегая к википедии, приведу определение: Натуризм - течение, в основе которого лежит максимальное приближение человека к природе для оздоровления тела и духа, характеризующееся практикой совместной наготы, имеющее цель в развитии уважения к себе, людям и природе.

Натуризм яхтинг

По внешним признакам – отсутствие одежды, можно спутать с эксгибиционизмом, мол хотят себя показать да на других попялиться. Но разница огромна и эта разница – во внутреннем отношении самих людей, для которых натуризм – это скорее определенная философия гармонии с окружающей средой.

В противопоставлению эксгибиционизму, где в немалой степени присутствует эпатаж, стремление шокировать, натуризму присущи ненавязчивость, уважение к другим людям, уважение к телу и природе. Даже мусора на натуристских пляжах всегда меньше.
Лично мне натуризм нравится. Особенно на море, когда купаешься, ныряешь, «растворяешься в воде», поток которой плавно обтекает тебя с головы до пят, и никакая ткань не разделяет тебя с морем. И затем на берегу, когда ты быстро высыхаешь, а не сидишь в мокрой одежде.

В то же время, я не противник одежды. Но не «одежды ради одежды». Для меня ее ценность либо в функциональности (тепло, защита от окружающей среды), либо в красоте, либо в стиле. Если с первыми двумя все понятно, то под стилем я понимаю подчеркивание принадлежности к определенному стилю жизни. Это может быть субкультура, определенная философия или религия (монашеские рясы, байкерские косухи) или униформа.

Когда я купаюсь в море или иду по пляжу, то мне не надо защищаться от холода, подчеркивать свою принадлежность к той или иной прослойке общества. Я в этот момент – просто я.

Такое отношение к одежде не есть общепринятым, но и не является чем-то исключительным. Например, в Хорватии есть натуристские кемпинги по 40, по 70 гектар площадью со своими супермаркетами, детскими площадками, магазинами, ресторанами, пивоварнями и маринами.

Аналогом такого «кемпинга», только передвижного, и под парусами, с якорными стоянками возле натуристских пляжей и кемпингов и будет один из готовящихся яхтенных туров.

PS. Для тех, кого фраза на входе «Guests are expected to adhere to the naturist norms of the naturist  behavior. Swimming, sunbathing or staying on the beach in clothes is forbidden» не отпугнет, но заинтересует.
valya_zakhabura: (погляд)
Вперше побачила фільм, де кохання "чоловік-чоловік" не менш красиве й зворушливе ніж "чоловік-жінка".
При тому, що фільм НЕ про гомосексуалістів. А про КОХАННЯ. Сцена з дівчиною і викинутими на смітник речами - просто прекрасна! Багато моїх власних емоцій знайшли свої "відголоски" в цій картині.
"Мої почуття до тебе не стали меншими, навпаки, ти потрібен мені як ніколи!" :)
Але у любові ми всі егоїсти, принаймні я так точно.
І що дозволено мені - тобі заборонено... Бо я ж знаю, що відчуваю, а раптом ти відчуваєш щось інше? :) Супільна думка, морально, аморально. І відверта, без сорому й без пафосу гра акторів. Ммммм!
valya_zakhabura: (Джек)
То цитата 10-тикласниці стосовно "Анни Карєніной". І ще трохи:
"Ну, може й почитаю, треба хоч щось. Бо сказали "Преступлєніє і наказаніє" ОБЯЗАТЄЛЬНО прочитать. Як я мучилась! Це ж тоска кашмарна.Але страніц 40 осіліла. Може це в мене через кохання все так? Два роки вже не читаю нічого, все нудне."
Й інша, така само за віком:
- А "Ідіота" часто беруть?
- Не дуже.
-То я пізніше ще раз візьму, бо зараз ніколи читать доля себе, по школі багато. А на зимових візьму, хочу дочитати.
- Цікаво?
- Дуже!
valya_zakhabura: (Default)
налаковане пасмо завитий кучерик
ти просто шукаєш зачіпку
для того щоби не бачити
і не чути його
"от тільки давай без істерики"
чи улюблене
"ми ж дорослії люди давай усе зважимо"
ти за мить станеш стервом
бо зараз оголеним нервом
відчуваєш направду йому давно теє байдуже
ти і все що між вами було немає жодного значення
досі любиш? люби
тільки дзеркальце не розбий
бо уламки - роки до заміжжя ти ж знаєш
ну все до побачення
і ти вити готова натомість малюєш вуста
бо ж любов усе зносить все терпить
її часто єднають до смерті
він виходить за двері а ти рахуєш до ста
27.09.12
valya_zakhabura: (Руда)

Она живет на станции Гната Юры
В квартире, подобной музею,
Где в каждой мелочи смысл рукотворный сокрыт,
И гости на это глазеют

Она работает там, где сольются в одно
Два мира - детишки и книжки.
Своих друзей и знакомцев водит в кино,
Сверкает задорной стрижкой.

И суп гаспачо был невероятно хорош
В протореной толоке будней
Под лязг трамвая, под кресел заметную дрожь
Надеюсь на встречу в майбутнем....


Валя Єгупова - поет із міста Шебекіно заїхала до мене на сніданок між двох потягів "із Криму у Харків"
і ось такий трапився результат
.
valya_zakhabura: (Джек)
для дівчини на ім'я Алекс
Невозможное – возможно

Не рассеивай внимание.
И не гляди в чужие окна.
Все что тебе нужно – это знание,
Знание того, кто ты.

Просто попробуй поверить
и, возможно, осторожно,
Ты войдешь в эти двери,
где невозможное возможно.

Каждый камень будет взглядом,
в спину брошенным нарочно,
пусть каждый взгляд сочится ядом,
но невозможное возможно.

Просто попробуй поверить!
Сердцу станет радостно-тревожно.
Вера – это ключ от двери,
где невозможное возможно.

Силы у земли и ветра,
У огня волшебной страсти.
А любовь – источник света,
будет платою за счастье.

Просто попробуй поверить,
и, переступив порожек,
ключ оставь возле двери,
где невозможное возможно… 26-28.10.10
valya_zakhabura: (Руда)
Тендітні панни
Книжок полиці, автівки,
обличчя як візитівки,
великі налякані очі,
прости і помилуй, Отче!
Змінюю сум на каву
з корицею та вершками.
З подивом «Ач, яка Ви!»
підходять тендітні панни.
Лякливі, неначе сарни
і пристрасні, мов тигриці,
- Скуштуйте, ви такі само,
я бачу по ваших лицях!
Ось усміхи ледь помітні,
м’які та горді постави,
ось сміх, наче дощ у квітні,
в горнятках смачної кави.
Катарсис душі власної,
мов злива в краю безводнім.
Так просто – бути собою.
Так гарно – жити сьогодні!
05.11.09

вірш написаний під час епідемії "марлевих намордників", тоді дуже порожньо було у каварнях
valya_zakhabura: (Краса)
Він зве її ніжно «Ворона»,
вона худа аж потворна,
на ній сорочечка чорна
з мережаного капрону.

Він любить її цілувати
у гострі хребці межі плечі,
колінця її лелечі
і дреди її кудлаті.

Вона з ним живе задарма,
нічого за його гроші,
погане там чи хороше
«То» - каже, - «твоя карма.

Мені б свою відробити»
Й стає у ніч до шинквасу,
бо мріє дістатись Лхаси.
-«Вороно, тобі б родити!

Чого тобі, дівко, треба?»,-
він хоче її зігріти
-«Ну, Шамбала, ще Амріта»
крізь шкіру світяться ребра.

Він хоче з нею довіку,
у неї ж інакші плани,
де прана з присмаком «плану»
і жодного чоловіка.

Маю друга, який "па-жизні" підбирає дівчат наче котенят... Виключно депресивно нещасних, у котрих в житті все, ну просто все погано. Намагається вигнать тарганів з їхніх голівок, зрештою сам тих тарганів набирається і впадає в депресивні стани. Дівчата, як класичні котиці, віпочивають поруч з ним, набираються сил і ... йдуть у своїх справах, по нових "котах" чи у чергові духовні пошуки,знаючи, що як знову зжиття пришемить, є чоловік який пожаліє...
valya_zakhabura: (Default)
- Ви лялька, напевно?
- А Ви чи не майстер, бува?
- О, так, дерев’яні солдатики, маріонетки..
я їх майстрував, даруючи дітям дива.
- Але припинили, чому?
- Бо світ став непевним…
Все пластик, резина, технічно, яскраво, майстерно.
Мільйони однакових «барбі» гуляють по світу.
- Хотіла б заплакати, тільки лялькам неможливо.
- А Ви порцелянова, вірно? І дуже тендітна…
і Вами не гралися…
- Іноді тільки, на свято.
Дівчатка й дівчата, а згодом жінки і бабусі.
- То, скільки ж вам років?
- Повірите? Дуже багато – 130.
- Навіки застигли в майстерному русі!
- Мене вберегли, не розбили.
- Направду, це диво!
- Вже майстра немає давно, я ж незмінно дитинна.
Спочила і перша, кохана моя господиня.
- А Ви така само! Скажіть, чи Ви, лялько, щаслива?
- Я завжди усміхнена, вишукана і привітна.
Та надто коштовна, то ж гратися не дозволяють.
То й заздрила пупсам, ведмедикам, з котрими діти
щодень і щоночі дитячі серця сповідають.
Я ж – мрія про щастя, та чомусь не дуже щаслива.
У сукнях мережаних з шовку чи оксамиту.
Я – плач по незбутньому тих, кого ніжно любила:
Маленьких принцес, що життя їх палало мов гніт,
хто вірив і тих, хто зневірився, долі підвладний.
Я ж ніби людина: ви – з глини, а я з порцеляни,
крихкі ми однаково й то достеменно не міт!
- О, лялько, пробачте!
- О, майстре, майструйте й надалі!
Ви ж душу вкладаєте, це я вже знаю напевно.
А світ… Що той світ? – Він завжди буде непевним.
Хай мрія про щастя розрадить і Ваші печалі!
24.01.12
valya_zakhabura: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] katoga at Правда о Татьяне
Онегина, который отверг любовь деревенской девочки, а потом воспылал страстью к светской красавице, не осудил только ленивый. В школьных сочинениях этот его неблаговидный поступок разбирают по косточкам второй век подряд...



Сексолог Александр Котровский выдвинул новую, сенсационную версию прочтения самого знаменитого романа поэта. Разговор о Пушкине зашел почти случайно. С кандидатом медицинских наук мы беседовали о волне педофилии, которая захлестнула в этом году страну. Что делать?.

- Брать пример с Евгения Онегина! - заявил доктор. - Он же не стал совращать малолетнюю Татьяну, хотя девочка сама предложила ему себя. Онегин должен стать образцом для школьников. Смотрите, ребята, вот настоящий мужчина! Меньше было бы в стране педофилов..

Сейчас ведь что ни день появляются сообщения о детях - жертвах насилия. Госдума уже предлагает давать пожизненное заключение тем, кто совершил сексуальные действия с подростками моложе 14 лет. А Татьяне было 13!

- Не может быть! - изумился я.
- Может! Пушкина надо внимательнее читать. Четвертую главу Онегина.

И я услышал новую и, прямо скажу, слегка ошеломившую меня трактовку романа - с точки зрения сексолога.
Вот она )


valya_zakhabura: (Руда)
Если женщину одеть в унисекс получтися униженщина.

Бо всі носять штани, сорочки, кросівки й т.п. - є жіночі можделі , є чоловічі, є "унісексові" - типу й дівчаткам й хлопчикам підходять. Але це затирання жіночого, а де навпаки?

А що є унісексом для чоловіків? Де черевики на підборах униісекс? Де спіднички, крім шотландських, чи які Мокша пропонує? Якийсь однобокий унісекс у світі...
valya_zakhabura: (Руда)
йдуть чоловіки з квітами і почуваються одуреними як є, бо і 8-го вітай, і 9-го... та ще й сьогодні.
а в нас суто дівочий колектив - працюємо собі тихесенько, радіємо що зп аж на 77 грн підвищили...

"Шалено-навісний матріархат"
valya_zakhabura: (Default)
13 років тому...
пухнастий хвостик, косуха, шкіряний кашкет, черевики на грубих підборах, іронічна до крику - це я.
голубі очиська, руки-вітрила,волосся спадає на плечі і дивовижний відкритий усміх - це ти.
театр Оперетти. Любімов привіз "Братів Карамазових" (ти впевнений, що ми йдемо "прориватися" на виступ рок-гурту)
один погляд - так дійсно буває.
бо так є.
valya_zakhabura: (Руда)
Після учорашнього голова трохи болить. Власне, коли постійно пити вино, а потім, одного разу напитися пива-горілки-пива-коньяку-рому...  дивно, що мене не мучив ізрання страшний російський дух "Бо-Дун". Але прикольно, майже зустріч однокласників (хоч насправді - колишній робколлектив мого чоловіка, але ми там так злилися в єдину родину що аж-аж). Прикольно, що колишній волоцюга директор виявився батьком мало не дворічного сина (а був же ж символом холостякування). Хлопченята помужніли, набрали ваги (і у буквальному сенсі) - розмови точаться не лише про гаджети а й про хто як і коли гепнув-бемцнув свою автівку (типу ж - ми солідні люди, заробили то й можемо бити) - це так дитинно виглядає. Дівчата красиві, які ж красиві дівчата! Якесь море ніжності коливається біля серця. - МОЇ. це важливо. Хоч Танжа в далекій Австралії.
А вірші пишуться поминальні бо три роки як немає діда
Діду, ти мене чуєш?
Діду, ти мене бачиш?
Знаєш, я й не сумую,
наче.
Згадую украй рідко.
Бабі листів не пишу.
Від цього буває гидко
лише.
Парость твоя недолуга.
Хай мене Бог пробачить.
Діду, ти ж мене чуєш.
Діду, ти ж мене бачиш.
valya_zakhabura: (Default)

Цікава зустріч. Побачилася з дівчиною - художником, талановита, працює в кіношному світі, має часті проекти, пристойні гроші. Але.... людина МРІЄ працювати в офісі, ходити на роботу кожен день за  хай меншу але фіксовану з/п.

А чи я сама не така? Кожна прагне свого тихого раю. Можливо, так і має бути? Головне, щоби лишався простір для творчості. Чи ні? Чи треба повна свобода, коли хочу працюю з вами, а хочу посилаю? Мені в цьому плані класно - в бібліотеці я на повен день, а тексти - на замовлення, коли не в лом писати без помилок. А от як художнику? Це ж натхнення.

Profile

valya_zakhabura: (Default)
valya_zakhabura

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
151617 18192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 05:09 am
Powered by Dreamwidth Studios