valya_zakhabura: (дим)
Сугестія...
а що воно таке?
Слова беруться, котяться, зникають,
а я чекаю, я завжди чекаю,
допоки Бог танцює щось легке
(напевно, вальси Штрауса - пам-пам).
Його хода легка і невагома,
а музика та - вже ледь чутний гомін.
Хтось проектує світло на екран,
скрекоче камера, умощуюся зручно,
то все колись...
Танцює Бог беззвучно,
тепер втомивсь,
а ти дивись, дивись...
valya_zakhabura: (дим)
Я згадую тебе по тих слідах
що зустрічаю у очах і знаках
знов Кальманом дощі зривають дах
де вулиця тобі й мені однака
Тут проступає усміх крізь асфальт
у тій каварні столик третій зліва
яскравий шалик твій між спин і пальт
ми на зупинці мокрі і щасливі
Я згадую себе крізь дотик твій
крізь повідомлення збережені у чаті
кучерик мій на пальчику завий
і вічно буде музика звучати
valya_zakhabura: (дим)
Не бійся плакати - сльози, то тільки сіль,
місто моє зелене, місто святкове!
Ти не загоїш рани, не стишиш біль...
Хлопці мої, сокОли, жорстокі лови!
Ти цілував долоню - перетин ліній,
крав квіти на клумбі (сусідка клЯла),
падав із мотоцикла й розбив коліно,
завше тримав ножа за халявою...
Не бійся сміятися, кажуть, так вижити легше.
Місто твоє кривавиться й прагне квіту.
Герої не завжди кращі, не завжди перші,
кленовим насінням їх доля розносить світом.

Сни...

May. 24th, 2014 12:55 am
valya_zakhabura: (дим)
Коли вони приходять у сни і ніжності море, те море твоє. Цей вітер такий навісний.
Б'є.
Вони поодинці, ніколи гуртом, приходять, ти віриш кожному з них. Твій біль розчиняє чийсь баритон.
Снів.
Ти прагнеш поставить питання одне: "Чи правда, що вас запросила до снів, а ви так взяли й полюбили мене?"
Боїшся почути "Ні"
valya_zakhabura: (дим)
Це не важко - мені повірити
враз історія стане казкою
де принцеса у чомусь білому
буде зватися баба Параска
а сестра її баба Оксинка
долі прястиме кропив'яні
і напряде Парасці сина
а сама в самоті зів'яне
Принц на фронті ще й у полоні
плюс ще десять без листування
тільки родимка на долоні
скаже "син від того кохання"
принц постарів принцеса сива
принц помер і склероз в принцеси
вже й зносилась пряжа Оксинки
хтось у дітях твоїх воскресне
valya_zakhabura: (дим)
А сам по собі світ не має меж.
Усі наші кордони - в головах,
табу і забобони на словах.
Ох, друже мій, Проспере Меріме,
ти козакуєш по усіх світах,
та іноді прихоплюєш мене.

Блукає Райнер у святих печерах
він йде на прощу і співа пісень
мого народу - світу їх несе,
мов таїну причастя на вечері,
і творить сам, єднаючись з Творцем.

Хто тут живе у "відповідний час"?
Умови, умовляння,... забавляння.
Відкинуте вже часу існування,
та досі "хто не з нами - проти нас".
Нема кордонів та нема єднання.

талак

Mar. 26th, 2014 06:52 pm
valya_zakhabura: (Мрії)
Талак
("Под талаком подразумевается развод в Исламе. Муж может дать развод жене, используя слова «талак» или «развод»")
Не та, не так, проте весна - весній!
Торішній сніг у пам'яті розтане.
Вони ідуть не вперше, не востаннє
у закапелки потаємних снів.

Відлунює бруківка - однострій.
Тут б'ють чолом до когось чи когось.
Неначе камінь з берега "шубовсь!"
Щоб над собою пропустити рій.

Дикунство дальніх (ближніх на словах)
Спіраль часу ізнов веде по колу
вже хата наче "сакля очі коле".
Московіє! Талак! Талак! Талак!

27.03.14
valya_zakhabura: (Мрії)
Задуха і нашарування слів
І хтось чужий говорить все говорить
Твій дім далеким світлом колобродить
Та ти не в нім
Неходжена та вулиця й двори
Порослі чагарями відчайдушно
Цей час бере із кожного подушне
Знав чи не знав того не говори
Ти зовсім поруч тільки різні сни
І ти не ближній хоч куди вже ближче
Коли ми тут віч-на-віч
Кулі свищуть
Й зрізають перші паростки весни

жалоба
valya_zakhabura: (Мрії)
Ти до мене мовчиш, а думки поросли словами.
Вітер зірве слова - то вже осінь в моїх думках.
На знаменах жура, не журба, але туга незнана
за любов'ю, за сонцем, за словом на твоїх вустах.

Не вичерпую час, безтурботно іду назустріч
тим, хто "віри йме", бо брехати не хочу їм.
Ти ж бо знаєш про нас, хоч не так казав Заратустра,
тільки блазень самотній на линві поміж руїн
все танцює.
А ти не торкаєшся й словом до мене.
Не відводиш очей, може, то є мій зоряний час -
бути линвою комусь? (Та звідки взялося зелене?)
Я пружнію й тримаю, він танцює, -
промов до нас!
30.10.13
valya_zakhabura: (погляд)
Майже в тему Амазонок, але як криве дзеркало:

Розкажи, що ти бачиш навпроти?
-Цей берег, той острів,
Між ними море, мов скатертина.
- То Острів Жінок. Я палитиму, ти ж не проти?
Біль вже не гострий,
тамований, бо ж "мужчина"!
А там століттями кареатіди в підмурках,
сподівання марні.
Ба, навіть квітки не випестиш,
бо вода коштовна.
Мальовничий захід сонця,
життя у піжмурках,
потворні чи гарні -
з роками то тільки умовність.
Сіциліє, твої діти чомусь череваті
і засмічують усе довкола.
І той острів давно уже не в'язниця.
Щось в тобі надламане
і хто у тім винуватий?
Навряд чи мафія, швидше життя по-колу.
І старенька твоя Розалія свята, та не чарівниця...
22-23.07.13
valya_zakhabura: (погляд)
Дороги плачуть - ти ідеш,
вони стужились за тобою.
Ти слухаєш забутий треш,
дивишся фільми про ковбоїв.

Дороги забігають в дім
і ластяться, і руки лижуть,
гніздяться в келиху твоїм,
ведуть до Риму чи на Фіджі,
куйовдять записи й думки,
(ти вже не сам, ти вже не свій),
вони уперті і легкі:
згортають небо у сувій
і розгортають у шляхи,
де зустрічі і розставання,
палаци, хижі і дахи,
і на сандалях порохи
від щойно стрітого кохання.

Дороги плачуть - то іди,
тебе чекають як нікого.
Чотири кроки до води,
а по воді - то вже до Бога.

14.07.13
valya_zakhabura: (погляд)
ось тут за сценарієм буде війна
або дискотека або полювання
ми зробимо вам отаке блазнювання
де міра провини це міра вина
і з гальбою десь у підвалі гучному
і в джонці по річці де сонце з-за хмар
в квітучих садах у фортеці примар
аби все що несли із рідного дому
струсити й оголиться голосу міць
піском і водою загостриться слово
ви більше не пастирі ви людолови
як вдарить у душу вогонь громовиць

Катарсис за розкладом, кожен герой проходить певні випробування, а хто не пройшов, про того й казок не лишилося.
valya_zakhabura: (погляд)
Де мене можна почитати? - Ось тут. Таг "Поезія"

ти, я

May. 11th, 2013 01:04 am
valya_zakhabura: (Краса)
Ти безмежно прекрасна -це значить без меж
І по-факту ти є - неосяжність.
-Безумовно, я згодна. Умовність, то все ж
Обумовлюють Час і Протяжність.

Безкінечно кохана - то є Назавжди.
Поза сумнівом - то Безсумнівно.
Я шукаю слідів у швидкої води,
та вони не виводять на рівне.

І волосся ріки устеляє мій шлях,
і каміння цілує-кусає,
без упину іду - то весь час на ногах,
чи в дорозі, чи просто триваю.
10.05.13

Це ще один спогад про босоногий 200 метровий похід проти течії кримською гірською річкою :-)
valya_zakhabura: (Мрії)
Помаранчі, кришталь, Гварнері,
На ботфортах дорожній пил.
Ще достатньо сьогодні сили
Для розмов при вогні, у фотелі.

Що примариться уві сні,
Коли випаде келих з рук?
Ви втомилися, mon ami?
Відлунає в кімнатах звук,
І протяжність, і голоси.
Під руками зникає сум.
Може, чаю? -Я принесу!
Краще спи.

Буде ранок, бузок, вітри,
Знову дотики і слова,
І дорога тебе зрива
До нової нічної гри.

28.04.13. Крим.пляж.
valya_zakhabura: (погляд)
16 березня (цієї суботи) маю співати й читати ДОВГО :) у Бучі. вул. Вокзальна 76-Б. Магазин "Книги". Початок о 17:00, Заходьте, любі мої шанувальники й поціновувачі ;)
valya_zakhabura: (погляд)
Імпровізована історія кохання "Так буває"
valya_zakhabura: (Default)
Хочеш, можу тобі наснитися?
- Ні, не голою. Просто в дійсності
все не випаде нам зустрітися.
Ніби голкою хтось нанизує:
дві червоні - ти,
дві зелені - я.
Хочеш, просто позаколисуй...
Не кохання ж бо і не пристрасть.
Хочеш, можеш мені наснитися?
Або скучити і приїхати.
Хочеш? - Можеш.
21.11.12
valya_zakhabura: (Default)
Загубитися поміж губ твоїх
десь у Губині і наснитися
прудконогою із червоних скель
обливати вогнем ворогів.
Хай не плаче та – з ніжним голосом,
ти заграй або й заспівай мені!
Хочеш, навпаки? Що ж ти знітився?
Ніч запалено угорі.

Ти приходиш із ніби присмерку,
ти приносиш себе дарунками.
Осінь йде з рициновим присмаком,
мостить шлях кленовими рунами.

Повертайся до мене з півночі
чи з пів-дня, якщо хочеш з пів-вечора,
щоб під ранок разом сховатися
у закоханеє сновидиво.
Я тікатиму, щоб ти вивчив
всі дороги й наступні втечі
і навчився вже не боятися,
тільки жити несамовито.
03.10.12
Буває, що слова крутяться і не дають спокою. їх пишеш не те щоб несвідомо. Але вони муляють, муляють поки не сядеш і не запишеш. так і тут: був початок 7 слів, який свербів і коловся, записала і кажу - все, що далі? Далі згадалися сни, далі знову виникла жменя слів, які неодмінно воліли бути записаними.

Profile

valya_zakhabura: (Default)
valya_zakhabura

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
151617 18192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 12:40 pm
Powered by Dreamwidth Studios