ти, я

May. 11th, 2013 01:04 am
valya_zakhabura: (Краса)
Ти безмежно прекрасна -це значить без меж
І по-факту ти є - неосяжність.
-Безумовно, я згодна. Умовність, то все ж
Обумовлюють Час і Протяжність.

Безкінечно кохана - то є Назавжди.
Поза сумнівом - то Безсумнівно.
Я шукаю слідів у швидкої води,
та вони не виводять на рівне.

І волосся ріки устеляє мій шлях,
і каміння цілує-кусає,
без упину іду - то весь час на ногах,
чи в дорозі, чи просто триваю.
10.05.13

Це ще один спогад про босоногий 200 метровий похід проти течії кримською гірською річкою :-)
valya_zakhabura: (Руда)
Це було у...94-му році... "эх, где мои 15 лет?..." в провулку Дзержинського

За кольоровими мостами -
безмежність пів-сферичних мрій,
танок шалений сонцедій
...і місячні прозорі брами,

птахи вогненними крилами
зривають хмари безнадій
і сліз росинки з довгих вій
зринають в небо, ставши снами

всіх дзвоном юності гука
за кольоровії мости
напитись серцем із струмка -
кожен ім'я її шука,
та не дано його знайти,
хоча вона одна така...
valya_zakhabura: (Руда)
Знайшовся папірець з віршиком, написаним 11 років тому і так втему:
Там за вікном – нечувана зима
негадані сніги і вечір голубий
там за вікном, там за вікном – Вона
грайливо усміхається тобі

А в по-цей-бік-бутті – словесна каламуть
займаються безумством-вільнодумством
і ти уже не можеш продихнуть
не боячись словами захлинутись

А в світі-поруч – тиша і любов
мов чисте свято що для серця свято
сніг кружеля закохуючись знов
і одягає місто в білі шати

Цей білий сніг цей білий-білий світ
цей милий світ із тихим плином літ
ці вулиці у віхолі задум
зима як радість і зима як сум
12.11.98
valya_zakhabura: (Руда)
Після учорашнього голова трохи болить. Власне, коли постійно пити вино, а потім, одного разу напитися пива-горілки-пива-коньяку-рому...  дивно, що мене не мучив ізрання страшний російський дух "Бо-Дун". Але прикольно, майже зустріч однокласників (хоч насправді - колишній робколлектив мого чоловіка, але ми там так злилися в єдину родину що аж-аж). Прикольно, що колишній волоцюга директор виявився батьком мало не дворічного сина (а був же ж символом холостякування). Хлопченята помужніли, набрали ваги (і у буквальному сенсі) - розмови точаться не лише про гаджети а й про хто як і коли гепнув-бемцнув свою автівку (типу ж - ми солідні люди, заробили то й можемо бити) - це так дитинно виглядає. Дівчата красиві, які ж красиві дівчата! Якесь море ніжності коливається біля серця. - МОЇ. це важливо. Хоч Танжа в далекій Австралії.
А вірші пишуться поминальні бо три роки як немає діда
Діду, ти мене чуєш?
Діду, ти мене бачиш?
Знаєш, я й не сумую,
наче.
Згадую украй рідко.
Бабі листів не пишу.
Від цього буває гидко
лише.
Парость твоя недолуга.
Хай мене Бог пробачить.
Діду, ти ж мене чуєш.
Діду, ти ж мене бачиш.
valya_zakhabura: (Default)
Я дійсно маю велике щастя. Шалене й класне таке щастя побачити тих, хто мені дорогий, почути голоси, зануритися у дитинство. Дівчата практично не змінилися. Хлопці стали дядьками. А наш маленький Яків поголив вуса. Я люблю вас, друзі мої. А ті, хто не поприходив... що ж зверхність і пиха властиві усім нам...але ви втратили нагоду побачитися із дитинством.
valya_zakhabura: (Default)
і хробачків немає смачненьких отаких...

Кажуть у Понеділок 27-го УГЛ зі Стефанівною на чолі стрічатиме випускників мало не з шампанським? Ну, то я піду...9 років не ходила...знаю, що буде сумно на душі, що з Яковом ані випити ані поговорити нормально, але ж він колишній куратор...маленький наш Тарган (кажуть, вже без вусів). Сподіваюся, що побачу мою чудову вчительку Віталію Чукіну. А далеке моє кохання, мабуть вже й не працює у цьому "терраріумі доброзичливості"...
valya_zakhabura: (Default)
Якби знала, то за лірника йшла -
Лірник грав би, а я торбу несла
Лірник грав би - я б підскакувала
Їла б сало, щей присмакувала!
valya_zakhabura: (Default)
Ось і відбули гадавИни по діду. Саме "гадавини", а не роковини - так вже в нас заведено. Не плакала й не сумувала. Було дивовижно тепло, радісно й навіть святково. Бігала з полумисками й тарілками межи гостей, що сиділи за столом у садку (37 душ), баба ходила на мОгилки (цвинтар тобто) запрошувати діда.Чомусь певна, що він таки прийшов, бо ніхто не напився й не посварився.  Гриби ростуть наче бур"ян - незліченна кількість.  Втомилася. Запам"ятала нарешті пісню, яку спевают  баби  в селі на пам"янинах:
(мотив - майже як "Цвіте терен")
Стали люде за столами
Мати Божа поміж нами
Алілуя, Алілуя, А-а-а-лілуя!
Сіли люде за аб"ідом
А Спаситель стаїт з хлібам
Алілуя, Алілуя, А-а-а-лілуя!
Памалімось, люде, Богу
Душа пашла у дарогу!
Алілуя, Алілуя, А-а-а-лілуя!
Сіла душа спачивати
Стріла єї Божа Мати
Алілуя, Алілуя, А-а-а-лілуя!
Де ж ти, Душечко, ходила?
Що ти саб"є зарабила?
Алілуя, Алілуя, А-а-а-лілуя!
Я хадила до родини
де справляють гадавини
Алілуя, Алілуя, А-а-а-лілуя!
Ой, спасибі гаспадині
Та й усій їє радині
Алілуя, Алілуя, А-а-а-лілуя!
Ще й спасибі Господару
За його Господню Дару
Алілуя, Алілуя, А-а-а-лілуя!
Щоб його Господня Дара
На престолі воссіяла!
Алілуя, Алілуя, А-а-а-лілуя!
valya_zakhabura: (Default)
Вчора зустріла людей, яких не бачила 9 та 14 років і... не впізнала... А вони згадали мене в одну мить. Дивна річ - пам"ять. Потім ми згадували дитинство, вчителів, перші кохання... Але як я могла їх забути?! Хоч, хлопця, який був на рік меншим я певно просто не помічала. А дівчина залишилася у моїй пам"яті абсолютно іншою. Хоч  чоловік потім довго мене переконував, що вона така само як і 9 років тому.
Може це зі мною щось не те?
Останнім часом свідомість досить часто викидає такі фортелі.
Спливло ім"я "Артем Матрафайло" - ледь згадала, що це дивовижно красивий юнак і теж з ліцею. Як все заплутано. Більше не п"ю горілку з бьорном...
valya_zakhabura: (Default)
Повернулася. Тиждень проминув як день, навіть майже без ночі, бо поверталися додому о 4-й, а прокидалися о 8-й...
Губин, гало, Зорин, Страхолісся, Гарностайполь, Опачичи, Дитятки, Борисовка, Шильга, Березова Кладь, Каменка... - це моя магічна топоніміка.

Звірі: кут, КубунИ й СубУки, а ще ЛусІ. Хлопці: Васіки, Сергії, Юрки й Андрії, дівчата: Лєни, Валі, Іри, Юлі, Наталки, трапляються Насті , Каті й Галі (дівчатам краще). Але в хлопців більше ніків. Причому ніки - родові: Бунь, БалабОн, ЗЕмель, Шалапут, Джміль, Чуєнок - так прозивалися ще їхні батьки та діди...

Довелося зрізати манікюр, бо не могла притискати струни на гітарі. Але то й добре, бо потім красили плота - то все одно ходила з зеленими руками. Цілий тиждень жила без телебачення - жодного бажання дивитись ящика не виникало. Ані новин, ані фільмів.

З сільських приколів - Губин можна перейти з кінця в кінець за 10 хв. повільним кроком, а Підлітки зізвонюються мобілками....

Вади молоді:
1. сучасні хлопці  (вибачаюсь) не запісюють багаття й не гасять його взагалі. Типу: встали "Ну, ми додому" й пішли. Нам з Іркою довелося загрібати жар кедами.
2. якщо дівчата мерзнуть у своїх кофтинках міські кавалєри не роздягаються й не біжать до баби за кухфайками... Це роблять виключно представники сільської гвардії та й те, виключно ті, котрим за 25-30...
3. підлітки западають на заміжніх дівчат навіть у присутності чоловіків. Воно, в принципі, приємно,але коли поруч натовп "малолєток", то просто не знаєш, що з цим робити.

І ще: чоловік отримав власний нік "Борода" - бо він один такий.
Приємне: там море, просто ШАЛЕНЕ МОРЕ Г Р И Б І В!!!!!
valya_zakhabura: (Default)
Як же ж я скучила за тобою - село мого дитинства! Там чекає Іринка - приїхала з Черкасс, там багаття в шильзі, дискотеки в Гарностайполі, купання в Тетереві. Туди везу гітару й кальян. Там краситиму хату. Там, там. Живе пам"ять про магічне.
"Гаворет, що була калис діука польова. А йшли полем бурсаки на танці до дного села. То вана як стала на дорозі. А нуч темна була, що мр"яка страшна. А в єї очі гар"ят, каже "Вузьмете мене з сабою?" "Ні, -кажут. Не вузьмем.  То вана як кинеться, один був утік. То вун потім сивий був, трусивсе й маучау та як німец. А другога задушила, чи може кроу випила ... Тульки кажут, що як утікау той первий, то вана пачала расти наче гора, що ступит - і поле мине. А ще кажут старі люде пам"ятали як у туй посадцє, що на Медвин іде, чортове весілля було, сани їхали, такі що дерева стелилис, а потім усі павставали...отаке -от".
valya_zakhabura: (Default)

Стосовно душі

У дитинстві (дуже часто) миючи посуд чи прибираючи співала собі всяку лобуду. Уявляючи, що співаю англійську баладу чи китайську пісню про кохання, чи іспанські марші. Навіть повністю уявляла зміст. Класні були мелодії і голос сильно змінювався. Коли стала дорослою – дізналася, що у п’ятидесятників це зветься „співи на язиках” – це типу молитви, коли твоя душа напряму говорить з Богом. Згадала, що дійсно, після цих пісень почувалася як на крилах.

А зараз чомусь стала соромитися і майже не співаю так.

А ще у підлітковому віці мала купу ворожбитських карт, рун і всякої такої фігні. В один момент зловили себе на тому, що стала істерично залежною від усіх цих папірців (розкладала аркани мало не кожен день). І викинула все теє на сміття, а щоб ніхто не скористався – ще й ретельно порвала. Дівчата та й знайомі тітки казали „Ти що, гадальні карти викидати не можна, тільки дарувати, бо лиха собі наробиш.” А я сказала, що у мене є Бог і Дух і Спаситель. Бо та зараза як наркота – без аркану дня не прожити. Тягне й викручує всі кістки. І нічого, Бог милував – життя сталь цікавим та повним.

Але сни іноді загадую, з цим вже нічого не поробиш:)

valya_zakhabura: (Default)
Колись (якраз під час революції) мій чоловік бився над одним проектом. Я вирішила взяти посильну участь... перепрошую- не вмію робити оті ("ред мори" )

Суаноп. Історія популяції або «Державотворчі процеси на Пра-Українських теренах»

Перші згадки про Суанопів датуються ІІ тис. до н.д. Так, відомий канадійський суанофіл Маркіян Заливайко-Цейс, котрий присвятив 11 років своєї політичної діяльності виборюванню прав українських суанопів у середній полосі Ліберії, вважає, що так звана Велика  Могила – є беззаперечною памяткою саме першого свійського досвіду суанопів.

Отже, Суаноп – хто він?

 

Profile

valya_zakhabura: (Default)
valya_zakhabura

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
151617 18192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 12:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios