valya_zakhabura: (дим)
Не бійся плакати - сльози, то тільки сіль,
місто моє зелене, місто святкове!
Ти не загоїш рани, не стишиш біль...
Хлопці мої, сокОли, жорстокі лови!
Ти цілував долоню - перетин ліній,
крав квіти на клумбі (сусідка клЯла),
падав із мотоцикла й розбив коліно,
завше тримав ножа за халявою...
Не бійся сміятися, кажуть, так вижити легше.
Місто твоє кривавиться й прагне квіту.
Герої не завжди кращі, не завжди перші,
кленовим насінням їх доля розносить світом.
valya_zakhabura: (Мрії)
Задуха і нашарування слів
І хтось чужий говорить все говорить
Твій дім далеким світлом колобродить
Та ти не в нім
Неходжена та вулиця й двори
Порослі чагарями відчайдушно
Цей час бере із кожного подушне
Знав чи не знав того не говори
Ти зовсім поруч тільки різні сни
І ти не ближній хоч куди вже ближче
Коли ми тут віч-на-віч
Кулі свищуть
Й зрізають перші паростки весни

жалоба
valya_zakhabura: (погляд)
Протягом року бібліотека не отримала ЖОДНОЇ книжки для дітей. Ані сучасної, ані класики. Перебиваємось тим, що дарують читачі. І це Київ, столиця... Це вперше за всю історію існування. Підписка теж знята, так що дитячої періодики немає.
І ще, обігрівачі ми не можемо вмикати, бо економія електроенергії, та й проводка мінялася останній раз років 40-50 тому. То ж не дивуйтесь і не насміхайтесь з бібліотекарів, які у вересні-жовтні ходять на роботі в шубах.
valya_zakhabura: (погляд)
Майже в тему Амазонок, але як криве дзеркало:

Розкажи, що ти бачиш навпроти?
-Цей берег, той острів,
Між ними море, мов скатертина.
- То Острів Жінок. Я палитиму, ти ж не проти?
Біль вже не гострий,
тамований, бо ж "мужчина"!
А там століттями кареатіди в підмурках,
сподівання марні.
Ба, навіть квітки не випестиш,
бо вода коштовна.
Мальовничий захід сонця,
життя у піжмурках,
потворні чи гарні -
з роками то тільки умовність.
Сіциліє, твої діти чомусь череваті
і засмічують усе довкола.
І той острів давно уже не в'язниця.
Щось в тобі надламане
і хто у тім винуватий?
Навряд чи мафія, швидше життя по-колу.
І старенька твоя Розалія свята, та не чарівниця...
22-23.07.13
valya_zakhabura: (Default)
Міцні рокові дядьки "Рутенія"
"Вперше чую" - в особі Гриця (люблю і це надовго)
Кока Черкаський :)
Чудовий Ігнатуша з інді-блюзом!
Сергій Василюк, якого знаю ще з "Розкуття-2009"
Чарівні музика Романа Коляди
Аня Малігон! Оксанка Шафаревич, Олег Короташ

Майже все вдалося, але одне питання "гложет" ну нафіга було писати мене в афіші, якщо слова ніхто не збирався давати? 
А що таки дозволили виступити аж з 1-ю (!) піснею, то тільки через те, що Володька Осипенко просто ледь не посварився через мене з Пантюком...

Соромно перед батьками, які так само як і ми з чоловіком ЗА СВІЙ КОШТ прийшли вчора у "Мамаєву Слободу" (нас ще й пускати не хотіли, бо списки з"явилися десь о 14-й годині, а бичок на вході вимагав залишити гітару "Бо до нас з гітарами не можна!"). І на всі мої заклики подивитися афішу, що в них фестиваль, що будуть рок-гурти не лише з гітарами... повторював "Незнаю, з гітарою не можна!"

Соромно, бо батьки і малий цілий день пеклися на сонці заради однієї пісні, яка могла і не пролунати, якби не вступився Володя.

Листи

Mar. 15th, 2011 02:06 pm
valya_zakhabura: (Default)
Твої листи
написані словами
незнаних мов

твої листи
вони немов співають

а ти немов
ти не мовчиш

у міста
присмерковому полоні
листами вчиш
гуляти по Вероні

твої листи
мені не вистачає
твоїх листів

ми чатимось
немов малюєм чаєм
та й поготів
valya_zakhabura: (Default)
відсутність голосу в горлі
тепер як мобілка - спілкуюсь виключно в режимі вібрації

у підлітковому віці десь з 13-16 років це траплялося зі мною щовесни.
потім - десь раз на 5 років...
і от нині...
ті, хто співають - зрозуміють наскільки це прикро...
та й взагалі я дівка балакуча, а тут щонайменш 3 дні повного мовчання треба...
valya_zakhabura: (Default)
так назвала свою статтю в УМ Наталя Дмитренко
а це початок статті:
"Пригадую, як у шкільні роки бажання ходити в бібліотеку значною мірою залежало від особи, що виконувала функції бібліотекаря. Якщо це була лагідна жінка, яка тонко відчувала, яку саме книгу тобі запропонувати та ще й готова була обговорити те, що тебе зачепило під час читання, бібліотечний формуляр заповнювався новими записами щотижня. Коли ж це була строга, холодно–ввічлива бібліотекарка, що виказувала повну байдужість до твоєї читацької манії, мотивація часто заглядати в «храм знань» значно гальмувалася. Важливість комунікації на цій первинній ланці тепер узяли на озброєння організатори всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України» (тепер їхній список розширився — Громадська організація «Форум видавців», Національна бібліотека України для дітей, Асоціація працівників дитячих бібліотек, Українська бібліотечна асоціація, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів.). «Ми хочемо перетворити бібліотеки на комунікаційні центри, — каже президент «Форуму видавців» Олександра Коваль. — Тому вирішили на рівні з читацьким конкурсом провести ще й конкурс координаторів. Ми хочемо стимулювати бібліотекарів на місцях, щоби вони залучали більше дітей. Кращі координатори отримуватимуть грошові премії (загальний призовий фонд — 45 тис. грн. — Ред.)».


Якось воно ніби все й гарно написано але щемить щось і десь.
Призовий фонд в документації, яку видали на руки координаторам 15 тис, і аж ніяк не 45....

Та й вимоги до координаторів просто чудові:
Уявімо: БІЛЬШІСТЬ БІБЛІОТЕКАРОК - ЖІНКИ ГЛИБОКО ПЕНСІЙНОГО ВІКУ.
і вони повинні:
1.ходити по школах - повідомляти про конкурс (бо "Форум видавців" "наразі вирішив відмовитися від співпраці з Міністерством освіти") -то чого ж нам по школах ходити?
2. готувати дітей до участі в конкурсі - ми цим постійно зайняті, до конкурсів, до олімпіад - це наша робота.
3. повідомляти ЗМІ про перебіг конкурсу.
4. розробляти тестування та сценарії етапів конкурсу.
5. знайти спонсорів, які забезпечать призи для учасників 1-2 турів
6. отримувати письмову згоду батьків на участь дітей у конкурсі
і це не все, ще купа всього.

В СЕРЕДНІЙ ДИТЯЧІЙ БІБЛІОТЕЦІ ПРАЦЮЄ 3-4 БАБУСІ І ЇХНЮ ЩОДЕННУ РОБОТУ НІХТО НЕ ВІДМІНИВ НА ЧАС КОНКУРСУ:
книговидача, кілограми книжок, які треба розставити, написання купи статистики, щорічна перереєстрація читачів, опрацювання преси + скрадання картотеки статей за різними темами (корисних для читачів).

і що ми отримуємо натомість - конкурс координаторів?

Я ОСОБИСТО ВЖЕ 4 РОКИ ПОСПІЛЬ  займаюся організацією цього конкурса. Розробляю питання, веду 1-й та 2-й етапи. І ЖОДНОЇ допомоги від ГОЛОВНОГО ОРГАНІЗАТОРА ми не отримали ОКРІМ ВКАЗІВОК що ми повинні зробити і до котрого числа...

Стимулювати біліотекарів - це не ганяти їх по школах, не змушувати шукати спонсорів, а зменшити їм паперову роботу, ту купу писанини якак нікому не потрібна! А лигити - творчу роботу. Ми залюбки приймаємо класи - розповідаємо про письменників та їхню творчість, запрошуємо до себе сучасних класиків літератури для дітей. Власним коштом щороку влаштовуємо свята Миколая або водимо Маланку.
МИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ЗАЙМАЄМОСЬ ПОПУЛЯРИЗАЦІЄЮ ЧИТАННЯ!!!

і ми - БІБЛІОТЕКАРІ, а не "особи, що виконувала функції бібліотекаря".



Сябри

Dec. 20th, 2010 02:35 pm
valya_zakhabura: (Default)
Боже, бережи білорусів!
Я хочу, щоб молода і сильна Білорусь обирала сама свою долю.
Я хочу, щоб кожна кровинка пролита в ці дні була оцінена і проросла плодами волі.
Я хочу, щоб Ти, Всевладний, почув її, таку тендітну і таку сильну!
valya_zakhabura: (Default)
Ніколи б не подумала, що у закладі, який я апріорі пов'язую з КМА, де я постійно чую українську мову від студентів, яких там повно, може трапитись таке паскудство. Ми частенько завалювали в Трапезну літстудійним гуртом і сиділи з 5-ма кавами на 15-х продовжуючи літ вечори...
Originally posted by [livejournal.com profile] posmixator at Трагедія Трапезної.
нас сиділо за столиком шестеро. все було пречудово, поки не підійшов один неприємний дядечко, охоронець, і не дуже ввічливо попросив нас звільнити столик, бо ніби велика черга і не вистачає столиків (хоча вільні столики були). ми продовжили пити чай, тоді за деякий час він підходить знову і вже відверто грубо просить нас піти. на мої зауваження, що в закладі, який знаходиться в центрі столиці, повинні були б дотримуватися певних норм поведінки та етикету, він заявив: (цитую дослівно) "мнє насрать", а потім іще додав підвищеним голосом "і я вапщє нє панімаю твой украінскій язик!" потім підійшла адміністраторка і теж в кращих совкових традиціях заявила, що "сюда пріходят дірєктора фірм і ім нєгде сідєть". поки я писала скаргу, підвалив іще один дядечко з наколками, який сказав, що він начальник охорони, і якщо ми не звільнимо столик негайно, то нас виганятимуть.

Це трапилося з [livejournal.com profile] artemida_bella.

Особисто я люблю це місце - не в останню чергу тому, що під час Майдану Трапа ночами безкоштовно частувала тих, хто йшов з Майдану, чаєм і канапками. Воно дуже зручно розташоване, там порівняно недорого, і ненайгірший антураж. За певних умов то було би культове місце.

давайте, може, надішлемо керівництву Трапи парудесять емейлів з запитаннями, га?

valya_zakhabura: (Default)
яка епоха отакі й пісні
Originally posted by [livejournal.com profile] kotyhoroshko at В Україні вже почали переписувати підручники з історії
 Міністерство Освіти України вирішило утилізувати старі шкільні підручники з історії, які начебто (ха-ха) зносилися і обшарпалися (ага-ага, менш як за п"ять років). Офіційно запевняють, що зміст жодним чином не змінюють. Хоча, як виявилося, у підручнику з історії України для 5-го класу (інших переглянути не встигли) зник президент Ющенко як такий разом із "його" Помаранчевою революцією (жодної згадки).
У словосполученні "штучний голод" зник прикметник "штучний"; зникли фотографії таких діячів як Шухевич, а на їхнє місце "орденоносно" повернулися кати українського народу і таке інше.
У міністерстві стверджують, що це не більше як "авторські правки". На запитання тих поодиноких журналістів, чиї видання (чи канали) дають добро на цю стрьомну і небезпечну зараз тему відповідають неохоче або не відповідають зовсім. Виправлені рукописи підручників показувати відмовляються (загального тиражу, як я зрозуміли, поки що немає).



Сюжет TVi на цю тему  - перейти за лінком у архів. Передача за 30 липня 2010 року , 12 хвилина новин 

via

valya_zakhabura: (Руда)
Точно пам'ятаю з чого все почалося. Це було 3 дні тому. Я вийшла з роботи і жвавим кроком пішла до трамвайної зупинки. В якийсь момент мені відчулося, що це класно. Що це насолода ось так крокувати, що мені просто кайфово від того як на кожному кроці коліно вилітає вперед, а  кісточска м'яко амортизує, наче пружинка. Насолода від рівномірного дихання, від вологого але теплого вечора - дуже яскраве відчуття. Схоже на "Я живу!" у Рея Бредбері. Поки йшла вирішила, що коли трамваї знову стануть на бульварі Лепсе (а це трапляється майже щовечора) книжку читати не буду а піду додому пішки, бо це так кльово - йти пішук  у тихих сутінках. Трамваю довго не було і я змінила рішення. (бо раптом сьогодні вони затрималися десь у центрі, а по бульвару пролетять як ластівки? ) А коли в мене ще буде такий пішохідний настрій? І я пішла вздовж Молоді, вперше в житті пішки перетнула міст на О. Теліги - виявляється там красиво просто стояти і дивитися на машини внизу (коли їх не надто багато). Дійшла майже до Берестейської і таки сіла на трамвай. (бо 11 км від роботи до дому - це торхи забагато коли без тренування).

Зараз думаю, що краще б йшла і раділа крокам, нехай уповільнюючи рух але із насолодою. Бо вдома раптом почало сушити горло. 150 біфітеру виправили ситуацію але на ранок я перетворилася на слоника. На роботі почала чхати, доганялася чаєм з бренді. Наступного дня температура стрибнула вгору, нічого, якби хоч дихалося. От тільки читати важко було - пекло очі. Кров вирувала й не давала спати, силою волі змушувала серце уповільнюватися, але від того воно починало боліти. Відпускала і воно било обухом у вуха. Чоловік калатав мені воду з медом і грів в обіймах. У якусь мить нарешті обсипало жаром і я пробурмотіла "Дякую вам, хлопці". Бо відчувала що він не сам, хтось великий дмухав на мене теплим свіжим подихом. Ну що, зараз 37,2, гидко, але жити можна.

Оце думаю, може не варто було у той чудовий день розповідати смішній дівчині як домовик лікував мене від пристріту?

38,5

Nov. 12th, 2007 11:17 pm
valya_zakhabura: (Default)
трохи наруризмузмагаюся з температурою. вже з допомогою німігезіку. Хочу кіно Плаксій та Хлопці не плачуть. Хочу щоб мені чухали спинку і терли колінця, бо при температурі суглоби сильно болять. Обпилася чаю, тепер він витікає нежиттю через ніс. якось стала слабкою, двері до туалету відчиняю усією вагою, а ще вчора могла "однією лівою".

ФРЕНДОЧКИ! а хто сьогодні до мене на роботу заходив? Strybunochka, чи не ти?
valya_zakhabura: (Default)
"а шо, всє воруют, і ми воруєм" (майже таким текстом на "Свободі Слова" ) - суперовий міністр МВС!

"Слава!Слава! Покотилось і лягло до ніг"

Profile

valya_zakhabura: (Default)
valya_zakhabura

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
151617 18192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 05:11 am
Powered by Dreamwidth Studios