valya_zakhabura: (Мрії)
-Панянко, у Вашому місті, здається, війна?
-Хреститися треба, мось-пане, коли Вам здається.
-Та ж зброя у місті давно вже не продається.
-Бо ми пацифісти й потреби такої нема!

-А що барикади, чи їх Ви не бачите теж?
-Далися Вам, пане, ті війни і барикади:
Шматок пішоходної зони відбили у влади,
проїзд перекрили і трохи будівель...
-Авжеж!

Пр.:
А беркути гнізда на зиму не в'ють,
Беркути людям очі клюють,
Тітушки луплять дітей,
Війна пташок і людей.

-Панянко, невже Вам не страшно:коктейлі літають,
І скати палають, Грушевського в чорнім диму?
- То люди салюти святковії запускають,
А Ви наполоханий, пане, не знаю чому.

-То Ви - екстремістка? (Й про це говорили, овва!
Він пінивсь увесь і грима уже не прикрито)
Сказала йому на прощання:"Шолом одягніте,
Бо сніг на голівку впаде і приб'є Вас, бува!"

Пр.:
А беркути гнізда на зиму не в'ють,
А беркути людям очі клюють,
Знущання, убивства, тортури - це шок.
Війна людей і пташок.
valya_zakhabura: (погляд)
Дороги плачуть - ти ідеш,
вони стужились за тобою.
Ти слухаєш забутий треш,
дивишся фільми про ковбоїв.

Дороги забігають в дім
і ластяться, і руки лижуть,
гніздяться в келиху твоїм,
ведуть до Риму чи на Фіджі,
куйовдять записи й думки,
(ти вже не сам, ти вже не свій),
вони уперті і легкі:
згортають небо у сувій
і розгортають у шляхи,
де зустрічі і розставання,
палаци, хижі і дахи,
і на сандалях порохи
від щойно стрітого кохання.

Дороги плачуть - то іди,
тебе чекають як нікого.
Чотири кроки до води,
а по воді - то вже до Бога.

14.07.13

ти, я

May. 11th, 2013 01:04 am
valya_zakhabura: (Краса)
Ти безмежно прекрасна -це значить без меж
І по-факту ти є - неосяжність.
-Безумовно, я згодна. Умовність, то все ж
Обумовлюють Час і Протяжність.

Безкінечно кохана - то є Назавжди.
Поза сумнівом - то Безсумнівно.
Я шукаю слідів у швидкої води,
та вони не виводять на рівне.

І волосся ріки устеляє мій шлях,
і каміння цілує-кусає,
без упину іду - то весь час на ногах,
чи в дорозі, чи просто триваю.
10.05.13

Це ще один спогад про босоногий 200 метровий похід проти течії кримською гірською річкою :-)
valya_zakhabura: (Мрії)
Помаранчі, кришталь, Гварнері,
На ботфортах дорожній пил.
Ще достатньо сьогодні сили
Для розмов при вогні, у фотелі.

Що примариться уві сні,
Коли випаде келих з рук?
Ви втомилися, mon ami?
Відлунає в кімнатах звук,
І протяжність, і голоси.
Під руками зникає сум.
Може, чаю? -Я принесу!
Краще спи.

Буде ранок, бузок, вітри,
Знову дотики і слова,
І дорога тебе зрива
До нової нічної гри.

28.04.13. Крим.пляж.
valya_zakhabura: (погляд)
Імпровізована історія кохання "Так буває"
valya_zakhabura: (погляд)
Ось відбулась! Дивіться сьогодні в новинах (ТВІ, Новий канал, 5-й канал, ТРК-Київ), а згодом буде на ютюбі :)
Мал
"Напередодні новорічних свят Альянс-Україна запрошує усіх небайдужих нагадати Міністерству охорони здоров’я та Уряду України про необхідність вирішення проблеми поширення епідемії вірусного гепатиту С. Коли влада перестає реагувати на численні звернення про допомогу та існуючу жахливу статистику, кінець року дає останню можливість голосніше казати про проблему тим, хто має цим перейматися в першу чергу. А робитиметься це за допомогою стародавнього українського обряду Маланка.

Цього разу Василь з Козою йдуть щедрувати до МОЗ, щоб вимагати від чиновників затвердження Національної програми з протидії поширенню вірусних гепатитів та забезпечення бюджетних коштів на лікування вірусного гепатиту С всім, хто цього потребує.

Акція організована в рамках всеукраїнської кампанії «Вимагаємо лікування!», ініційованої Міжнародним Альянсом з ВІЛ/СНІД в Україні у червні 2012 р. за підтримки МФ «Відродження»."
valya_zakhabura: (Мрії)
Олег Короташ якось визначив 3 професії ідеальні для поета.
1. Двірник
2. Викладач
3. Бібліотекар
Сьогодні така погода, що двірників дуже шкода. Я не була двірником взимку. Але восени довелося трохи побути. 13 років тому, ще студенткою філософського (хі-хі) факультету. Не заради грошей, а заради батьків, які втупили собі в голову, що мають сплатити половину кошторису на моє весілля, а для цього потрібні гроші... Прокидатись о 5-й і йти дихати осіннім містом важко, проте романтично. Але оті купи важкезного вогкого листя, яке треба носити мішками на спині аж до воріт лікарні(возиків не видавали), ті гори шприців, пакетів, недоїдків і прокладок,які наші "виховані" громадяни викидають з вікон обласної лікарні...Може воно й нічого, але якось не поетично.

Вчилася у аспірантурі (згодом кинула, але мова не про те)і викладала. Це приємно,бо слів у мене завжди багато, та й жаги передати "знання" було чимало. Але історія релігії мало цікавила економістів з юристами. Чемно ходили, чемно не вчили, чемно несли охінею на іспиті. Була й маленька особиста перемога - хлопчина, мовчазний і суворий потім подав документи на заочне відділення філософського (чи вступив, того вже не знаю). Приємно і надихає, коли твоя робота несе радість, а коли дикі і самовпевнені школярі псують нерви, бо влом вчитись, коли студенти кажуть "а нам керівник курсу казав на непрофільні можна забить" (це все не з моєї практики, а від знайомих викладачів)- тоді втрачається сенс і поезія стає порятунком. Хоч мала би бути сальвою.

А нині я бібліотекар (так 7 років працювала копірайтером, частину з них - фрілансером, але ж знову, мова не про те). І саме тут повернулися вірші. Знаю суспільну думку про байдикунів-бібліотекарів, які горобцям дулі дають. (хоч робот в нас як у викладачів - ті само, плани, програми + ведення статистики, масові заходи і т.п.)В чому плюс? Бо на масовий захід приходять, щоб Послухати і Дізнатися - це щоразу відкрита лекція і я щоразу, готуючись, дізнаюся купу нового й цікавого. А лекції ж на дуже різні теми. Часто про письменників. Але й про розвиток мови, писемності. Про космос - спробуйте на 30 хв. заволодіти увагою 5-річних вихованців дитсадка! Про насилля у школі поговорити із 9-тикласниками так, щоб вони горіли своїми історіями і забули про класну керівницю, яка шокована сидить позаду. Розкажіть байдужим 7-микласникам про Голокост, а молодшим школярам про Голодомор так щоб пройняло до відвертих сліз. Без пафосу, без олжі - це діти, які "просікуть" награність нараз а ви й не актор. Та й просто радіти: видавати книжки, шукати цікавинки - комусь фантастику, комусь про тварин, комусь про війну :) Це тішить і надихає, коли діти стають Читачами.
valya_zakhabura: (Default)
Друзі, хто буде в Києві і за те щоб почути мій спів ;)
Приходьте у цю П'ятницю! 17.08 На виступ гурту ФМ (де співаю я :)).
ФМОбіцяю практично не кашляти! В Клубі To Be First ,що на Печерську - від Арсенальної зручно пройти. Початок о 21:00
valya_zakhabura: (Default)

Під
Кожен день, мов тисячі історій,
поглядів, уламків від думок.
Час розтягнено, час вимкнено на вході.
У безчассі безкінечний крок.

Ми насичуємо світ собою, друже.
Враження мов станції метро
миготять. Ну, спробуй їх подужай:
тут святий Павло, а там – Петро.

Лондон, Рим, Париж або Мадрид, –
скаче світ мов коник на змаганнях…
Серенади під балконом, під
ногами
ранок і світання.

21.03.11

valya_zakhabura: (Краса)

Доля

Різні шляхи,
але з них складається доля.
Усі струмки до одної річки.
Слова, засіяні в землю з водою,
вистрибнуть хмаркою з поперички.
І подих заб’ється від того,
що  все можливо!
Що це можливо і то насправді важливо.
Лише на шляху до мрій ти стаєш щасливим,
як сил додають шторми і бурхливі зливи.
Різні шляхи,
розгалужені на судини.
У кожній кров пульсує.
Тобі пасує
засмага і вітер,
скло, залізо і глина.
І Бог-Творець із тобою!
(і це не всує).
08.02.11

valya_zakhabura: (Default)

Поговоріть зі мною Ви,
чиїсь утомлені очиська.

Ти знаєш, я іще дівчисько,
бо досі я оте дівчисько,
в якого вітер в голові,
в якого вітер в голові.

Поговоріть зі мною Ви,
мої тривоги і дороги.
По вас гуляють ще єдинороги,
по вас блукають ще єдинороги,
незримі, а, проте, живі,
незримі, а, проте, живі.

Поговори зі мною ти,
моє сумне й прекрасне місто,
бо де ж набратись того хисту,
бо де ж мені узяти хисту,
щоб захистить тебе від чорноти?
щоб захистить тебе від чорноти?!

Поговори зі мною й Ти,
Мій Славний і Пречистий Боже!
Я прагну, та як Ти не допоможеш,
Я рвуся, та як Ти не допоможеш –
воно до краєчку згорить,
воно до краєчку згорить.
20.09.10

valya_zakhabura: (Руда)
Адюльтер
Ну що, як зАвжди? Радше «як завждИ»:
слова, слова, самі слова та й годі.
Красивий адюльтер тепер не в моді –
не доторкнись, не глянь, не підійди…

«Чужий серед чужих», та як прийняти:
«Ти Бог», «Я – Бог», мій брате-по-воді,
крізь двері не прочинені водій
продовжує мантрично споглядати

тебе й мене, як мокнем під дощем,
шукаючи перетини й кордони,
лишивши щось інтимне в телефоні,
тримай себе,
бо я тримаю ще.
28.06.10
valya_zakhabura: (Хвіст)
Ось цей ролик, малувала я, вірш мій, музика з "Героя"
Знімав чоловік на телефон, штатив з 3-х китайських паличок та пав-літрової банки :)))

http://youtu.be/CzafHlsTE6o
valya_zakhabura: (Руда)
Зима стяглася, а тобі
мої кучерики наснились,
між них дві кіски,
мов дві кізки,
рогатились.
«Така смішна моя кохана», –
говорив ти.
Та сніжно (с)ніжився Поділ,
і геть не плакали берези
своїм солодкуватим соком,
й тугі кучерики мої
пряміли тихо у знемозі,
жадаючи тепла й весни…
09.03.10
valya_zakhabura: (Руда)

Інні К.

Вітри

здаються мені схожими на тебе,

тільки радості

в тобі більше.

А ще

трави в тобі не кошені –

оці зарості

наймиліші.

Зачекай, не тікай!

(так просто)

Трохи сонця і небокрай.

Зросту

не вистачає

аби зазирнути і,

як годиться, – птахом

(не пухом, не прахом),

а КРИЛАМИ

справжніми!

Тоді й вітри з усміхами

так до тебе подібні.

Дивно,

Дивно.

12.10.09

valya_zakhabura: (Руда)

Молитва за Коханого

Боже, бережи мого коханого,

по дорозі з дому і додому.

Боже, бережи мого коханого

від хвороб, зневіри і утоми!

Боже, проведи мого коханого

тим шляхом, що Ти його намітив,

Боже, проведи мого коханого

так, аби він того не помітив!

Боже мій, допоможи коханому

Співтворити разом із Тобою!

Боже мій, допоможи коханому

віднайти свою єдину Долю!

08.10.09

Далі

May. 10th, 2012 02:21 pm
valya_zakhabura: (Руда)

Скажи, що пишеться

Скажи, що пишеться тобі

на підвіконні?

Коли цілують голуби

твої долоні,

коли душа така легка

(куди вже пір’ю!),

коли Господняя рука

зміта сузір’я,

і ти вичитуєш святі

таємні знаки,

і пишеш книгу в самоті,

і віриш – заки

ти пишеш небу й голубам

на підвіконні –

життя лишає на губах

цілунки сонні.

06.10.09

valya_zakhabura: (Руда)

Не таїна твоїх палат

О. Бальзаку

Не таїна твоїх палат,

не спогади, яких вже мало,

а те, що звалося «талант»

ще квилить в напівтемних залах.

Час вицвітає мов листи,

котрих чекали у знемозі.

І що забув, чужинцю, ти

на цій бердичівській дорозі?

Чи так подобалось тобі,

володарю думок і слова,

буть найманцем серед рабів

в оцим палацику чудовім?

Авжеж…, усміхнений панок

гуляє й досі Верхівнею,

у землю штрикає ціпок

і так захоплюється нею…

02.10.09

valya_zakhabura: (Руда)
Бо де і як ще публікувати - як не у власному щоденнику?

Ходи до мне

(диптих)

І.

Ш.

Що Рим?
У безмежжі рим
шукати відповідності до Раю,
червоної землі і водограїв.
Ось суголосся,
ось, немов вони, –
у зелені та квітах запашних,
ці острови 
з лавандою й птахами.
Ходи до мене і люби,
Коханий!
Ходи до мене і люби,
Люби!
15.07.09 Valalta

ІІ.

Пам'яті Г.К.

Я літо затримала в жмені,
нікому не повіла,
сказала: «Ходи до мене!»
й сама втекла.

А ти стояв при порозі –
грозив дощем:
«Агов, мала, чи ти в змозі
любити ще?»

Як пахли нам чорнобривці
у тому чужім краю!
Ти комусь ще говорив це:
«Тебе люблю»?

Вустами до вуст торкались,
мов голуби…

- «Зі мною лише кохались,
а я любив.»

15.09.09
Озвучуватиму на Севама-фесті і по усіх інших фестиваліях. А так, може комус і тексти до душі, чи до смаку.
Загалом принцип "Рудої" книжки - повне відтворення чорнетки, оковирні-неоковирні, українською і російською, поетичні і пісенні тексти, от все як писалося і втій саме послідовності. 2009-2011 роки.

Profile

valya_zakhabura: (Default)
valya_zakhabura

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
151617 18192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 12:42 pm
Powered by Dreamwidth Studios