valya_zakhabura: (Руда)
Втомила язика :) Робила огляд популярної сучасної літератури для старшокласників. Здається, їм сподобалося. Бо прийшли на останній урок а просиділи два з половиною. Від Пабло Коельо і Дена Брауна до Любка Дереша й Віктора Пєлєвіна, від Чака Паланіка та Януша Вішнєвського до Бориса Акуніна й Володимира Лиса. Ми говорили про популярну філософію й психологію, про майстрів мелодрами й психоделії, про постмодернізм та "станіславський феномен".
Чим подібні Любко Дереш і Франсуаза Саган?
Чому Еву Гата - називають "українським Коельо"?
Які ідеї Роберта Монро запозичив Бернар Вербер для роману "Танатонавти"?
Ми не брали жанри як такі, зупиняючись лише на культових творах, які зробили славу своїм авторам, такі як "Чужий в чужій Землі" Р.Хайнлайна, або "Інтерв'ю з вампіром" Енн Райс.

У Лесі Ворониної є Балакуча Квіточка, сьогодні це я.
valya_zakhabura: (Краса)
Теофіль Готьє був ще тим наркоманом, але його "Капітан Фракасс" був мною-підлітком зачитаний до дірок і моя пісня "ЧікІта" народилася саме тоді у 13 років і саме завдяки цій книжці.
Одна з улюблених історій дитинства - "Без сім'ї" Гектора Мало. Зараз її читає Васка і я бачу як розширюються в нього зіниці, значить не слова, а образи оживають перед ним. "Яка страшна, але цікава книжка!" Так, Вій не страшний, бо міф, вигадка, а смерть від холоду, жорстокість і побиття, знущання, і безмежна надія.
Сама зараз перечитую старого веселуна, мудрого як світ, актуального як ніколи чи як і завжди бескінечно коханого мною "Кола Брюньона" Ромена Роллана. Найкращий порятунов від сумних думок, депресивних насторїв і усілякого панікерства.
valya_zakhabura: (Руда)
Я неймовірно, саме так, Неймовірно!люблю творчість Карда. Знайомство з його творами почалося з оповідання "Радник з інвестицій" років 12-15 тому. І вже тоді я зрозуміла, що ця любов назавжди. Дівчата мормонки, які намагались нас омормонити, натомість купили мої малюнки і разом з нами вчились малювати писанки. Так ось вони подарували мені книгу Мормона,яку я читала заради Карда, щоб розуміти його твори як мога краще. І мені то вдалося. Завтра, ні, вже Сьогодні виходить у прокат фільм, про який я мріяла так давно, що навіть боюсь дивитись. Ні, я не потраплю на прем'єру, бо ніхто не запросить, а йти сама не хочу. Мій капітан повернеться і підемо разом. Сага про Ендера - моя улюблена. Всі книги цієї серії я читала й перечитувала не раз і точно знаю, що повернусь до них ще.
Перекладіть хтось, благаю! Перекладіть його містичну повість про Україну.
valya_zakhabura: (Вовчий)
"Может, ей все почудилось, и в окне ничего не летало..."

Суть флешмобу: візьміть найближчу до вас книжку, розгорніть на 52 сторінці і перепишіть п’яте речення згори. Не вказуйте назви. Не забудьте скопіювати ці правила.

І з Міжнародним тижнем книги! :)
valya_zakhabura: (Вовчий)

Книга

Буває, книга добіга кінця…
І ти шкодуєш – справжній ненаситець,
Що ладен оксамит змінять на ситець
аби продовжилась історія оця.

Перегортаєш вкотре сторінки,
а вигадка подовжує сюжет.
І ти немов отой герой уже
у часо-просторі незримої ріки.

Храни, Господь, прекрасних авторів,
що мимохіть плекають наші душі.
Примхливий світ ідей непроминущих
Ти сам єдиним Словом сотворив!

05.07.11

valya_zakhabura: (Руда)
Адюльтер
Ну що, як зАвжди? Радше «як завждИ»:
слова, слова, самі слова та й годі.
Красивий адюльтер тепер не в моді –
не доторкнись, не глянь, не підійди…

«Чужий серед чужих», та як прийняти:
«Ти Бог», «Я – Бог», мій брате-по-воді,
крізь двері не прочинені водій
продовжує мантрично споглядати

тебе й мене, як мокнем під дощем,
шукаючи перетини й кордони,
лишивши щось інтимне в телефоні,
тримай себе,
бо я тримаю ще.
28.06.10

Щастя

May. 5th, 2012 01:25 am
valya_zakhabura: (Джек)
Можна писати якісь розумні речі, а можна ділитись своїм відчутим і пережитим. Чуже часто цікавіше за своє - це властива людям цікавість "підглядати у шпарку". От приміром любов, казано-переказано. А додавати хочеться. Бо любов - це вміння бути поруч навіть на великій відстані, навіть тоді, коли це відстань не лише просторова, а й часова. У Ірини Михайлівни Козлової сьогодні прозвучав вірш, де "легше кохати, ніж бути коханою". Нас вчили чемно віддавати, дарувати. А от приймати дарунки не дуже вчили. Мнемося, забуваємо дякувати, радіємо поспіхом, розглядаємо і тішимось наодинці. Та й дарувати вміють не всі, виставляють обмеження  "не дорожче аніж...", "не частіше аніж...", "не більше..." А подарунок від серця - він безмежний, від копійчаного магнітику до будинка серед Києва для жінки, яка погодилась доглядати двох приблудних собак (угу, знаю цю жінку, правда, їй саме для цього подарували чудовий приватний будиночок). 

Передчуття негативу породжує депресивні стани, передчуття любові - щонайменше дарує закоханість. То хіба не краще передчувати любов? Ні, бльшість буде гнати такі думки поганою мітлою, крутити пальцем біля скроні, мовляв "Дитинко, існує сувора правда життя." І читатимуть гори депресивної літератури - бо "страждання звеличують душу", бо радість - це ковзання площинами, а біль - це самозаглиблення із самопізнанням вкупі.

Можливо, можливо я поверхнева. Проте, за моїми спостереженнями - люди плачуть практично однаково, а от посміхаються зовсім по-різному. Тому дурня те все, коли кажуть "щасливі пари щасливі однаково, а нещасні всі по-своєму". Горе, гнів, депресняк - все це обмежує і засліплює, а щастя, радість - розкривають горизонти, притягують нові зустрічі й можливості.

"Щастя усім, і хай ніхто не піде ображеним!"
valya_zakhabura: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] katoga at Правда о Татьяне
Онегина, который отверг любовь деревенской девочки, а потом воспылал страстью к светской красавице, не осудил только ленивый. В школьных сочинениях этот его неблаговидный поступок разбирают по косточкам второй век подряд...



Сексолог Александр Котровский выдвинул новую, сенсационную версию прочтения самого знаменитого романа поэта. Разговор о Пушкине зашел почти случайно. С кандидатом медицинских наук мы беседовали о волне педофилии, которая захлестнула в этом году страну. Что делать?.

- Брать пример с Евгения Онегина! - заявил доктор. - Он же не стал совращать малолетнюю Татьяну, хотя девочка сама предложила ему себя. Онегин должен стать образцом для школьников. Смотрите, ребята, вот настоящий мужчина! Меньше было бы в стране педофилов..

Сейчас ведь что ни день появляются сообщения о детях - жертвах насилия. Госдума уже предлагает давать пожизненное заключение тем, кто совершил сексуальные действия с подростками моложе 14 лет. А Татьяне было 13!

- Не может быть! - изумился я.
- Может! Пушкина надо внимательнее читать. Четвертую главу Онегина.

И я услышал новую и, прямо скажу, слегка ошеломившую меня трактовку романа - с точки зрения сексолога.
Вот она )


valya_zakhabura: (Default)
Так, сьогодні "ГШ" котрий Борис Акунін - 55.
і Благородне Зібрання його шанувальників радісно святкує із самої глибокої ночі.
моє ставлення до його творчості найкраще передав [livejournal.com profile] oadam у своєму вітальному пості:

"Я считал и продолжаю считать Акунина прежде всего талантливым беллетристом, одарённым стилистом и уже потом детективщиком и историком. И, не в обиду Акунину будет сказано, детективные сюжеты его книг и их историческое облачение не кажутся мне в его романах основным.  

   Основное в них - СЛОВО! Акунинским словом можно лакомится как коллекционным вином, вдыхая и распознавая его букет. А разнообразием жанровых оттенков своих романов автор не дает ими  пресытится и тогда его СЛОВО, как старый коньяк, оставляет «слезу» на стенке бокала. Сделав, наконец, глоток, ценитель обязательно замрет, как будто прислушиваясь к себе. Это знакомство с послевкусием. Именно послевкусие подарит читателю самое большое удовольствие от слога Акунина."

Моє знайомство з книжками Акуніна вдбулося 9 років тому в Криму, коли на моє питання московській дівчині: "А что это Вы читаете?", вона з подивом і легкою зверхністю відповіла: "Это Акунин. "Пелагея". Интеллектуальный роман. Вся Москва читает. " Остання фраза мене (котра йшла вилити синів горщик) вибила своїм співпадінням із фільмом "Москва сльозам не вірить" і я розреготалася... і цим остаточно переконала дівчину у моїй відсталій провінційності. Але за кілька днів вона таки дала мені почитати і з перших сторінок я закохалася у цей неповторний стиль. 

Я книгоїд, дуже прискіпливий. І якщо вже люблю, то назавжди.
valya_zakhabura: (Default)
Читаю "Бурецвіт" Марії Ряполової
місцями надто спрощено, місцями недопрацьовано
АЛЕ КЛАСНО!
які імена!!!! смакота! яка історія з рослинами мммм!
головний герой працював організатором курячого дозвілля на птахофабриці, бо суспільству було прикро, що кури від народження й до смерті знаходяться у жорстоких умовах...
а блукаючий Заповідник? а Дао від Русалок? захват, просто захват!
valya_zakhabura: (Default)
Гріну цього року виповнилося 130, а нам з Сашком виповниться 12...чи все ж 13? напевно 13... бо познайомилися восени 97-го, вау!

Ти знову Грей, а я - твоя Ассоль!
Ти твориш сам свої світи могутні.
Я народилась в липні, ти - у грудні.
Я гралася у коників з квасоль,
а ти зі "скіфом" жив на Барабої
і закохавсь у море (так бува),
і знов душа вітрила розкрива,
а я живу і мрію із тобою.

Він написав про нас, той чарівник -
поляк Гріневський, він усе побачив:
твій корабель, твою завзяту вдачу
і мій до мрій призвичений язик.
Наш світ живий, ліпи його як глину,
твори його, складай у вітражи,
виковуй, наче лезо у ножі.
Я ж пісню напишу або картину.
valya_zakhabura: (Руда)
Ти будеш любити дівчат
тамувати печаль
крізь шпарки мовчань
підглядати
в занедбаний рай

Ти будеш ловити мишей
бо ти Бастед бастард
і ночі твої будуть білі
від їхніх очей

Ти будеш любити
і будуть любити тебе
ти будеш впольований
чи радше вловлений
світом

На тому грунтується
сьоме з відомих небес
Торкається сонце
зворотнього боку повіки.
valya_zakhabura: (Default)
Без жодного намагання образити Поляків, яким я дуже сильно співчуваю, але так вчасно прочиталося
лише 1 абзац
"Кожні кілька місяців увесь швейцарський уряд – кабінет міністрів, який налічує сім осіб, – маленьким гелікоптериком відлітає з Берна кудись у далекі гори. Там у скромній віллі впродовж двох днів міністри вирішують найповажніші державні справи в атмосфері цілковитого спокою та відірваності від щоденних дрібниць. Потім повертаються до столиці тим самим вертольотом. Із точки зору служби безпеки будь-якої іншої країни така ситуація є неприпустимою. Адже безпеки ніякої. Навіть не беручи до уваги відсутність охорони, беззахисність гелікоптера та вілли перед стрільцями і підривачами, фатальною може виявитися просто погода в цьому закутку Альп. І якось іноземні колеги на запитання про те, що ж станеться зі Швейцарією, якщо в один момент загине весь (!) уряд держави, отримали страшенно людську відповідь: буде горе в сімох родинах..."
valya_zakhabura: (Хвіст)
 Ліна Василівна - це "шалено навісний матріархат"! Вона дивовижна, вона творить! 
але що там несли... (і це не говорячи про совкову організацію дійства - наче оселедці в бочках, ходіння по головах і т.п.)"держави нема", "плакати треба" "всьо прапало" - капець просто. І виходить ВОНА - Ліна Костенко якій 80. І що Вона каже - смійтеся, бо сміх все перепалить, а в сльозах і втопитись можна. Робіть,творіть. Так, далеко не все гаразд, але то більше в головах. 
Натомість чує "Богиня!", "Ви сонце в кінці тунелю". То ж не будьте тунелем, хоч ліхтариками світіть. 
В нас є Людина а ми хочемо ікони, кумира, щоб повісити на неї "духовне відродження нації". а самим сидіти в нескінченних серіалах і ток-шоу і обговорювати, обговорювати.

Далі не вірш, а роздум опісля того всього.
Зачин: 
Ридають ридма "нема держа-а-ви!"
І не обридне цьомкати вави
Тема:
Ідуть-бредуть чоловіки лизати місяць вповні
"Прощай, запомни меня таким, хоть не таким, но запомни!"
А ти говориш "Побійтеся Бога, руїна лише в головах!"
Вони ж не хочуть чути нічого окрім "увы! и ах!"
Розвиток:
О, жінко чину матріархату,
будуть ім'я твоє колихати.
А завтра, що там, га, Жан-Од'Арко?
Іще галузок, тобі ж не жарко?
Кульмінація:
Ти їм - слово
Тебе - в пророки.
Ти - з любов'ю,
вони - з підскоком.
Ти : "Робіте!"
Вони: "Ми ниці!"
Ти: "То вчитесь!"
Вони: "Не вчиться..."
Розв'язка:
Це від гніву стило кусає,
є країна, нарід і я є.
МИ - країна, бо що "держава"? -
"нині гроші, а завтра - слава"?
Брехні, куплена ПОПУлярність.
Слава ж - тільки на Божий розсуд.
Слався, ЖІНКО!
(і в попу лярв тих,
що їм заздрість забила розум)
Епілог:
В нас вже зараз усі гаразди
Так поглянеш - ну, кожен газда!
Я працюю, працює ж кожен!
Якщо хочемо - значить можемо.
valya_zakhabura: (Default)

 і хто після цього порадив йому те дурнувате каре носити?
valya_zakhabura: (Default)

Вона з Дамаску – вишуканий Схід
плекав її впродовж тисячоліть.
Так блискавично розтинати плід
чужої пристрасті,
вгамовувати хіть
Вона навчена!
Стережись краси, що є мінлива
як її прихильність.
І той, хто хоч на мить втрачає пильність,
втрачає й шанс на гілочку оливи,
та й на життя,
що власне, є священним.
Вона мов Схід – гнучкий і стародавній
(причарувати може до нестями!).
Та розчахнуться груди пелюстками,
як впаде серце на жертовний камінь.

 Вона з Дамаску - тож , не зачіпай...


valya_zakhabura: (Default)

Я не знаю, що буде та й ти мені не кажи

Я останній лелека на березі тому крутому

Тож нехай поскляніють жовтаві осінні ножі

І у строях брудних нам зима пророкує утому.
 

Заховай у долонях затьохкане серце моє,

Ясноокий Господь, що й мені дарував свого Сина.

Серед безліч дерев на одному гніздо собі в'є

І вертає до нього лелека, а може людина.
 

Ця пташина печаль проривається в словах і снах

Й тихі крила здійма ніжний янгол дитинно-пташинно

Бо я перший лелека, якого поверне весна

Бо ти перший з людей на крутих берегах мене стрінеш.

27.12.06 (маршрутка 429 та 9)

valya_zakhabura: (Default)
Вчора була на презентації Уляненка, купила книгу. Читала. Трохи. Забагато м"яса. На роботі взяла Анну Хому... подобається.
valya_zakhabura: (Default)
Щойно дочитала "рОковую музыку" - як я його люблю!
"Анк-Морпорское пиво обладало собственным, неповторимым вкусом, который, вероятно, придавала ему местная вода. Некоторые люди считали его похожим на мясной бульон, но были не правы. Мясной бульон обычно холоднее.

Чудакулли с довольным видом облизнул губы.
- Мы-то точно знаем из чего делается настоящее анк-морпорское пиво, - сказал он.
Волшебники дружно кивнули. Они это точно знали и потому предпочитали пить джин с тоником."

"Впервые в истории мироздания Смерть думала что ей одеть"

Це суперова фентезі. Де вистачає і сатири й іронії. "Вєщіе сєстрічкі", "Дами і господа", "Піраміди" - Пратчетт форева!

Profile

valya_zakhabura: (Default)
valya_zakhabura

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
151617 18192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 12:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios